Правила цієї гри прості. Діти стають у коло й беруться за руки. Мишка – усередині, кішка – за колом. Хижак увесь час намагається дістатися до мишки, але гравці її оберігають. Якщо кішці все-таки вдається прорватися у коло, діти намагаються швидше розімкнути ланцюг – мишка вискакує за межі кола, а звірюга залишається замкненою усередині.
Небезпечно для життя
Одного разу викладачка хореографії ренійського Центру дитячої та юнацької творчості Людмила Московченко трохи затрималася на роботі – був великий святковий концерт. Коли на своєму велосипеді вона виїхала додому, були вже густі сутінки, але педагога це не турбувало – вона повільно крутила педалі по добре знайомому маршруту. І раптом…
Жінка опам'яталася на асфальті з сильним болем. Поруч лежав погнутий велосипед. Якийсь негідник украв кришку люка. Лікування зайняло кілька місяців. Винних знайти не вдалося.
На жаль, жертвами відкритих колодязів за минулі роки, коли почалася «залізна лихоманка», стало багато жителів Рені.
Останнім часом крадіжки люків знову почастішали. Щоранку жителі міста знаходять усе нові й нові прірви – на дорогах, тротуарах, у дворах. Досить туди заглянути, щоб переконатися, наскільки небезпечне падіння: у ямах стирчать залізні труби, крани, шматки арматур. У такому капкані можна залишитися назавжди. Або залишитися інвалідом на усе життя.
Жителі міста оберігають себе і своїх дітей як можуть – заповнюють ями гілками, обгороджують мотузками із червоними стрічечками, але хіба це розв’язує проблему? Як сказав Козьма Прутков, «зри в корінь».
…А віз і нині там
Цими днями до редакції звернувся підприємець, гендиректор ТОВ «МІN-S» М.І. Суддя – єдиний, хто має на території Ренійського району ліцензію на приймання металобрухту.
– З початку року я не заготовив жодного кілограма! – говорить Михайло Іванович, стверджуючи, що в місті, як і раніше, діють незаконні «точки» збору кольорового й чорного лому.
Їх місцерозташування знають багато ренійців – не раз доводилося бачити, як у двори приватних будинків люди привозять на тачках або автотранспортом іржаві залізяки. Крім цього, жителі міста періодично бачать, як вантажними й легковими авто із причепами з Рені вивозиться металобрухт. Серед білого дня!
Чому ж ренійці воліють здавати лом на «точках», а не в узаконеному пункті?
– Я працюю чітко за законом, – пояснює М. Суддя. – Приймаючи лом, ми вимагаємо паспорт громадянина і записуємо його дані. А раптом те, що здається, – украдене, і правоохоронним органам потрібно буде вийти на слід злочинця? Як ви розумієте, нам ніколи не принесуть кришку люка. Друга причина, з якої законний пункт приймання лому обходять стороною, – податки. Оскільки ми їх платимо, закупівельні ціни на кілька копійок нижчі, ніж на «точках».
М. Суддя надав нам копії численних листів до Ренійського райвідділу міліції, у яких він прямо вказував адреси, де незаконно приймається металобрухт.
– Кілька разів я особисто телефонував до служби «102» і повідомляв оперативну інформацію про машини, що вивозять лом, – говорить Михайло Іванович. – І що ви думаєте? Через кілька днів знову бачу ці машини в місті. Як це розуміти? Коли наприкінці грудня минулого року начальник Головного управління МВС України в Одеській області генерал майор Сергій Дмитрович Рєзніков підписав доручення про активізацію протидії незаконному обігу кольорових та чорних металів і металобрухту, я зрадів: тепер-то Ренійський райвідділ повинен буде відреагувати! Тим більше, що в цьому дорученні були зазначені адреси усіх ренійських пунктів збору металобрухту. І що ж? У мене зажадали реєстраційні документи, ліцензію, статут підприємства, а також акт обстеження комісією органу місцевої влади приймального пункту і список працівників. Я розцінюю це як спробу переслідування за мої звертання, про що одразу у письмовій формі повідомив керівництву міліції та прокуророві Ренійського району.
А як справи в селах району? Ми зателефонували до сільського голови Орлівки І.В. Кировнакі:
– На сьогодні в нашому селі немає незаконних пунктів з приймання металобрухту, – сказав Іван Васильович. – Але півтора року тому неподалік від нашого села у полі викопали труби системи зрошення, для чого пригнали потужний екскаватор, КамАЗ і кран. Я телефонував до міліції і вдень, і вночі, особисто охороняв труби, скільки міг, про цей випадок писали навіть «Одеські вісті». Але труби все-таки вкрали.
– Раніше в нашому селі був незаконний пункт приймання металобрухту, але мої кількаразові звертання до дільничного результатів не давали, – розповідає сільський голова Новосільського Михайло Миколайович Лучку. – Одного разу вкрали металеві ворота дитячого садка – їх дотепер не знайшли. Останнім часом «залізний бум» затих – по-моєму, на металобрухт уже здано все, що «погано лежало». Лише іноді до нашого села приїжджає машина з Ізмаїла, яка по дворах збирає лом. Наскільки законна ця діяльність, сказати не можу.
Треба довести
– Раніше металобрухт валявся, і триста років нікому не був потрібний, – говорить заступник начальника Ренійського райвідділу міліції з громадської безпеки Артур Ігорович Гладкий. – Сьогодні це – товар. Я розумію стурбованість підприємця Михайла Судді, який купив ліцензію на цей вид діяльності. У нього нав'язлива думка: міліція тут усіх «кришує». Не хочу коментувати – у нас свобода слова. Підприємець періодично скаржиться на нас до різних інстанцій, нас перевіряють. Якщо говорити по суті проблеми… За старим Кримінальним Кодексом боротися з незаконною заготівлею брухту було трохи простіше, зараз вимоги змінилися, причому на користь прав громадян. Увійти до будинку з перевіркою у нас підстав немає. Громадяни, які приймають металобрухт, юридично поінформовані й агресивні. Сусіди «нічого не бачили, нічого не чули». Затримали нещодавно одного з них при транспортуванні, а він пояснює: «Я – безробітний, у себе вдома зібрав брухт і везу здавати до Ізмаїла на своєму приватному транспорті, щоб одержати пару копійок. Хіба я порушую закон?» І що ми йому можемо зробити? Ми зобов'язані довести, що систематично незаконно провадиться закупівля брухту. Для цього треба провести не одну, а три контрольні закупівлі. А ділки стали дуже обережні – у невідомої особи брухт не беруть. Для співробітників міліції, як і для всього суспільства, незаконний збір металобрухту – це головний біль. Тому що породжує злодійство. Основна проблема сьогодні – люки. Є порушені й розкриті справи. Є нерозкриті злочини, ведеться слідство. Нашу роботу ускладнює те, що з часу розпаду СРСР буває важко знайти, на чиєму балансі перебуває той або інший колодязь. Комунальні підприємства пережили не одну реорганізацію – спробуй знайти документи. Я гадаю, розв'язати проблему з люками можна по-іншому – замінити металеві на бетонні. Була розмова про те, щоб налагодити їх виробництво. Але поговорили – і забули.
Немає нічого
об’єктивнішого
за об'єктив
Бігати слідами дрібних злодюжок, єдина мета яких – пляшка горілки – справа безнадійна. Проблему справді треба розв’язувати принципово. І не лише щодо незаконного обігу металобрухту. Нещодавно «Одеські вісті» порушували проблему незаконного вивезення піску з території Ренійського району. І що ж? Цими днями ми побували біля кар'єра – і знову побачили КамАЗ, який виїжджав з піском. Що робити? Бігати за кожною машиною?
Щоб покінчити зі свавіллям, досить установити відеокамери на виїзді з міста, тим більше, що він – усього один (інші два ведуть до Державного кордону, а там – митниця).
– Якщо ви порушите це питання на сторінках газети, ми будемо вам дуже вдячні! – говорить заступник начальника Ренійського райвідділу міліції А.І. Гладкий. – Ми над цим б'ємося другий рік, але безрезультатно. Є така програма «Безпечне місто», її мета – зйомка й архівація найбільш завантажених транспортних артерій і найбільш жвавих громадських місць. Із проханням посприяти в установленні такої системи, а Ренійському району потрібно всього-то 8 відеокамер, ми зверталися до органів місцевого самоврядування торік і одержали відповідь: район дотаційний, коштів немає, але будемо шукати. Зверталися цього року – приблизно те ж саме. Розуміємо, бюджет не гумовий. Виходить, на допомогу треба залучити підприємницьке співтовариство. У нас в районі за останній рік мали місце два вбивства з особливою жорстокістю – голови сільгоспкооперативу і приватного підприємця. А був би відеоконтроль… Я не кажу, що це б попередило злочини, але була б реальна допомога у їх розкритті.
Місяці два тому питання про наведення громадського ладу було поставлено на порядок денний головою Ренійської райдержадміністрації В.П. Арнаутом, який запросив до цієї серйозної розмови представників громадських організацій, підприємницьких кіл. Усі погодилися: так, для наведення ладу потрібна система камер відеоспостереження. І що ж? Тільки один з банків установив «всевидюче око» біля свого будинку.
Замість післямови
Ми зателефонували Михайлу Івановичу Судді і запитали, чи згоден він взяти особисту участь у забезпеченні громадської безпеки і правопорядку? Зокрема придбати одну відеокамеру? «Немає проблем!» – відповів підприємець.
Ми не раптом на початку цієї кореспонденції згадали стару дитячу гру в кішки-мишки. Наші педагоги заклали в неї глибокий зміст: діти, майбутні громадяни, мають навчитися активно й дружно охороняти «мишку» від «кішки». Якщо громадськість не вдаватиметься до злагоджених дій, «хижак» завжди буде ситий і задоволений.
