– А ось і наші герої жнив Семен Горлов і Олександр Цвіков, виробничий стаж – понад 30 років. А з ними – старший науковий співробітник Білоцерківської селекційної станції Володимир Змієвський. Він у нашому господарстві працює вже другий рік.
– Наука в полі? Тепер зрозуміло, як СВК «Росія» ставить у Кілійському районі рекорди з врожайності!
З головним агрономом кооперативу Віталієм Семіченком ми пригальмували біля комбайна, де, незважаючи на спеку, аспірант інституту біоенергетичних культур і цукрового буряку Національної академії аграрних наук Володимир Змієвський захоплено розповідав механізаторам про результати свого дисертаційного дослідження на тему «Технологія створення й розповсюдження гібридів на чоловічостерильній основі з використанням запилювачів білоцерківських опилювачів». Робота написана, і у аспіранта сьогодні, можна сказати, попередній захист на «польовій кафедрі».
– Я – один із співавторів цього нового гібриду цукрового буряку, ми його назвали «злука», – вводить у курс подій Володимир Змієвський. – Щоправда, зараз в Україні цукровий буряк потрапив у немилість, більшість заводів не працює, але ми з колегами сподіваємося, що на державному рівні ухвалять правильне рішення, і Україна збереже свій статус цукрової країни.
– Володимире Миколайовичу, а чому насіння цукрових коренеплодів Ви вирощуєте не під Києвом, у традиційних місцях вирощування буряку, а тут, на півдні Одещини?
– Як Ви знаєте, цукровий буряк – рослина дворічна, на Білоцерківській селекційній станції на одержання насіння у нас пішло б два роки. У Придунав’ї та в Криму, де зими м'які, є можливість одержати насіння протягом року. Тому я тут. Із СВК «Росія» у нас склалася взаємовигідна співпраця.
Звичайно, для створення південного наукового полігону необхідна одна умова – наявність зрошення. В «Росії» зуміли його зберегти, і тепер – на коні!
Цього року підприємство вирощує не лише насіння цукрового буряку, але й люцерни – є відповідний договір з бельгійською фірмою. Причому перший укіс люцерни заготували на сіно для вівцеферми, а другий вже залишили на насіння. Так би мовити, одним пострілом – двох зайців.
Останнім часом на полях СВК «Росія» можна побачити демонстраційні посіви нових гібридів соняшнику, тут провадяться науково-практичні семінари. Взагалі 1800 гектарів цього кооперативу, яким керує заслужений працівник сільського господарства України Устина Пилипівна Чеботарьова, – це свого роду демонстраційний павільйон під відкритим небом.
– Зверніть увагу на це поле кукурудзи, – сказав, пригальмувавши машину, головний агроном. – «Фрегат» не полив крайку поля, і кукурудза тут піднялася ледве на метр. А там, де полито? Рослини – не менше двох з половиною метрів! Ми розраховуємо одержати кукурудзи до 100 центнерів з гектара. Ось вам наочний доказ ціни зрошення в нашій південній зоні.
Цього року колектив Чеботарьової встановив районний рекорд щодо врожайності пшениці – у СВК «Росія» отримано хліба в середньому по 51 центнеру з гектара. Причому пшениця не фуражна, а другого і третього класу. Запорука успіху, знову ж, – зрошення.
– Так, вода дуже дорога, – коментує Устина Пилипівна. – І якщо порахувати економіку, то тут ми нічого не виграли. Але зате в нас великий вал зерна, а для нас це важливо: ми й людям на пай повинні видати, і для ферми запасти корми на цілий рік, бо утримуємо дві тисячі голів свиней і 600 овець.
У СВК «Росія» ставка зроблена на інтенсивний шлях розвитку: тут застосовуються найновіші розробки вчених – як у рослинництві, так і у тваринництві. Але при цьому Устина Пилипівна вважає, що підприємство зобов'язано виконувати й соціальні функції.
– В Україні усе більше з'являється великих сільгосппідприємств, де на обробітку 5 – 10 тисяч гектарів землі задіяно всього 20 чоловік – працює високопродуктивна техніка, – говорить Чеботарьова. – Ми теж – за інтенсивність виробництва, але в нас на 1,8 тисячі гектарах працюють до 120 чоловік. Дві ферми, теплиці, овочівництво, зрошення – скрізь потрібні руки. Ми намагаємося створити якнайбільше робочих місць, це – питання виживання села.
Зараз, коли жнива завершилися, і багато сільгосппідприємств повезли механізаторів до моря – відпочити після важкої роботи, у СВК «Росія» не змогли «викроїти» навіть одного дня, щоб провести свято обжинків – ніколи!
– Механізаторів терміново перекинули на полив кукурудзи й збирання насінників цукрового буряку, – розповідає керівниця. – Місцеві фермери не встигають зібрати хліб – треба їм допомогти. Гаряча пора на току: тривають розрахунки з пайовиками – там теж задіяні люди, техніка. Хто не може сам забрати зі складу свої 1356 кілограмів зерна на пай, наші машини довозять просто додому. А скільки роботи на городі! Зараз збираємо картоплю, цибулю, капусту, кабачки. Щодня до нас приїжджають покупці (за два кілометри від села – курортна зона), адже в нас є повний набір овочів, аж до петрушки і кропу. Ми навіть солодку кукурудзу для відпочивальників вирощуємо і синю ялтинську цибулю на салати. Хтось сказав: «Навіщо вам цей город? Усього 40 гектарів, а турбот – повний рот! Засіяли б ріпаком – і гроші в кишені». Так-то воно так, але, повторюся, для нас важливо створити робочі місця.
Устина Пилипівна підкреслює, що всі успіхи СВК «Росія» – це заслуга команди фахівців. Рослинницький цех очолює Віталій Семіченко, йому допомагає фахівець щодо захисту рослин Степан Семенченко. І день і ніч опікується про тваринництво головний зоотехнік Марія Іванова, овочівницький цех очолює Надія Севастьянова. Усі – відповідальні, самостійні фахівці.
– Але у нас команда не лише в межах одного кооперативу – у Кілійському районі склався тандем керівників, – відзначає Устина Пилипівна. – Працювати у складі такого корпусу дуже цікаво. Ми провадимо семінари, під час яких кожен намагається показати колегам свої досягнення, найкращі поля. У нас – взаємодопомога, виручаємо один одного технікою, запчастинами, насінням.
Багато про що ми говорили із заслуженим працівником сільського господарства, депутатом районної ради, почесним громадянином Кілійського району. Поряд з досягненнями, звичайно, залишаються й не розв’язані проблеми, які негативно впливають на розвиток АПК України. Але це вже – тема окремої публікації.
…Жнива зернових у південних районах Одещини завершилися. Але тут, на полях СВК «Росія», гудуть мотори. «Польова кафедра» Чеботарьової працює без вихідних.
