Заслужений працівник сільського господарства України. Почесний громадянин Кілійського району. Голова постійної депутатської комісії райради. Це все про неї, про Устину Пилипівну Чеботарьову, керівницю найкращого в Кілійському районі господарства. От уже де не сподівалися ми побачити, як на полях… гниє капуста.

…І пустили цапа в капусту

– На цій ділянці капусти тонн сорок-п’ятдесят буде, – зітхає бригадир овочівницької бригади СВК «Росія» Надія Петрівна Севастьянова. – Не було покупців, почала гнити на корені. Добре, що в селі є приватна козеферма: обіцяли взяти в нас цю капусту на корм худобі по 50 копійок за кілограм.

Крім традиційного набору зернових і технічних культур, СВК «Росія» щороку висаджує 40 гектарів овочів. Городина користується попитом, однак бувають такі промахи, хоч плач. Минулого року викинули 100 тонн цибулі, позаминулого на звалище відправили 300 тонн овочів.

– Тут мимоволі згадаєш планове ведення господарства, – говорить Устина Пилипівна. – Зараз ми, аграрії, працюємо наосліп, не знаємо, чого і скільки сіяти. Через це, буває, зазнаємо фінансових втрат. Я розумію, що у збиранні статистичної інформації є проблеми. Якщо великі сільгосппідприємства подають дані про посівні площі та культури, то приватники цим не охоплені. Крім цього, нікому невідомо, скільки і якої продукції буде завезено до України через кордон. Але ж повна інформація про ринок продовольства, професійні прогнози допомогли б уникнути надвиробництва або, навпаки, дефіцитів. Хотілося б, щоб відповідні державні служби забезпечили нас, виробників, такою інформацією.

Артисти, яхти, лімузини…

Говорячи про необхідність планування, не могла депутатка не сказати і про підготовку кадрів: 

– Скільки за останні роки в Україні підготували економістів та юристів? У нас бригадир овочівницької бригади вже давно проситься на заслужений відпочинок, а ми не можемо її відпустити – немає нашій Надії Петрівні заміни! І на фермі Марія Йосипівна Іванова – фахівець пенсійного віку, але за двох працює – і завідувачкою, і головним зоотехніком. Ми вже три роки шукаємо зоотехніка та ветлікаря. Робота ця дуже заморочлива, відповідальна, тому що ми застосовуємо найновітніші технології виробництва м’яса – тут потрібні освічені кадри. Із задоволенням би прийняли на роботу до СВК «Росія» подружню пару фахівців, готові виділити будинок, зарплата – по 3 тисячі гривень. Здавалося б, для села – добрі гроші. Але ж по телевізору розповідають, як «зірка» купила кімнатну собачку за 15 тисяч доларів. Дивиться випускник вузу цю передачу: так от які в людей життєві стандарти… Телевізор вмикати не хочеться – там лише шоу. Герої дня – артисти і політики. Нам розповідають, які яхти та лімузини вони купують. А що ж селянин, який годує усіх? Ви можете мені назвати хоча б одну телепередачу, у якій розповідається про нелегку працю зоотехніка? Хто склав пісню про нього?.. Давайте погортаємо наші газети – пошукаємо на їхніх сторінках портрет селянина. Розповідь про годувальників країни можна побачити лише в «Одеських вістях», іноді в районці – от і все.

Біржа праці – для ледарів

Багато про що ми говорили з Устиною Пилипівною під час останнього відрядження до цього передового господарства. З висоти свого досвіду та досягнень – СВК «Росія» цього року одержав по 51 центнеру пшениці з гектара – депутат має моральне право озвучувати найзлободенніші проблеми:

– Основний обсяг експорту України – зерно. Здавалося б, у нашій державі усе повинно робитися для того, щоб його обсяги зростали. Йдеться про інвестиції у зрошення, але на селі грошей немає. Чому? Дивна ситуація у нас в країні склалася. Ми купуємо ПММ за тими цінами, які диктує продавець. Те ж саме – щодо добрив та усіх інших товарів. І це правильно: ціну встановлює виробник. Завжди і скрізь, але лише не в сільському господарстві. Тут завжди диктують нам! У перші після жнив дні за пшеницю дають по 1,5 гривні за кілограм – це грабунок.

У.П. Чеботарьова вважає: державі вигідно, щоб працювали та були успішними сільгоспкооперативи, оскільки вони чесно та сповна платять податки, зарплату, не ведуть подвійної бухгалтерії. 

– Але найчастіше у нашій країні підтримується не виробник, а ледарі, – сердито говорить депутат. – Для безробітних побудовані біржі праці, забезпечується їхній соціальний захист. За рахунок нас, які працюють. А спробуйте знайти робочі руки, скажімо, для збирання овочів. Це – велика проблема. Безробітні відмовляються офіційно працевлаштовуватися, їм не вигідно – вони ж допомогу втратять. Прагнуть працювати нелегально, одержувати гроші в конверті.

СВК «Росія», як і усі інші підприємства, перераховує єдиний соціальний внесок, а це чималі суми, частина яких іде на підтримку безробітних. Щоб відновити справедливість, та користуючись можливостями, представленими законодавством, восени сільгосппідприємства відправляють своїх працівників на біржу, де вони одержують допомогу, а навесні знову приймають їх на роботу. Але кому потрібні ці ігри у працевлаштування?

Земля говорить, 

лише не кожний чує

Є в депутата питання і до процесу проведення реформи в сільському господарстві – з погляду інтересів землі:

– Кожний агроном знає, наскільки важливо дотримуватися сівозміни. Ми, наприклад, розробили та впровадили семипілля, – говорить Чеботарьова. – Але для цього треба укладати договори на оренду землі не на 5, і навіть не на 10 років – хоча б на 21 рік. Коли ми запропонували це своїм пайовикам, багато хто насторожився: «Іди знай, що з нами через два десятки років буде?..» Щоб якось залучити людей, запропонували: кожному, хто віддасть пай в оренду на 21 рік, будемо платити на 20 відсотків більше. Для кооперативу це – додаткові витрати, але ми прагнемо витримати технологію, щоб зберегти родючість землі. Для нас це – принципова позиція.

… Біля Приморського, де розташована центральна садиба СВК «Росія», є два поля, мало придатні для землеробства – солонці. Бувають роки, коли врожаю вони не дають зовсім. Якось один чиновник Устині Пилипівні порадив: «Залиште ці поля – вони лише ваші показники псують». Вона не змогла нічого відповісти – клубок до горла підступив. Довго не могла заспокоїтися: як же можна землю залишити?

– Це ж наша матінка-годувальниця. Ви можете свою маму, коли вона стала немічною, викреслити з життя? От і ми не можемо залишити поле. Але, напевно, мене може зрозуміти лише той, хто працює на землі…