Гарне у цю осінню пору селище міського типу Таїрове. Привабливості його «обличчю» додають і чисті узбіччя уздовж доріг, і самі дороги без ям і вибоїв, з відповідними розмітками, і квіти, їх посаджено багато, і доглянуті парк, стадіон, пам’ятники. Усім цим я милувався, коли вирішив до зустрічі із селищним головою Сергієм Вікторовичем Шепелем побувати не тільки в центрі Таїрового, куди мене довезла маршрутка, а і на околицях, поговорити з його жителями.
Поступово переконувався, що люди тут згуртовані турботою про те, щоб громада жила спільними інтересами, і підтримують усі починання місцевої влади. Коли з фотоапаратом зупинився біля кущів троянд, що квітли ранковими й вечірніми барвами вересня, жінка, яка йшла по тротуару, запитала:
– Подобаються наші троянди?
– Дуже.
– У нас тільки цього року посадили двісті п’ятдесят кущів. Так люди на сході вирішили. І сам Сергій Вікторович квіти любить.
– Це хто ж?
– Голова наш селищний, Шепель.
Приємно було почути ці слова. Як і розповідь члена виконкому селищної ради Юрія Олександровича Петрусенка про життя селища та його голову. Нещодавно в «Одеських вістях» був опублікований лист-подяка від колективу школи, де навчаються сліпі діти, за ту допомогу, яку надає одне з найкращих в області автотранспортних підприємств «Таїровтранссервіс», очолюване дружиною Юрія Олександровича – Оленою Миколаївною.
– Люди вдячні, що нарешті, в Таїровому з’явилися три добре обладнані однотипні, як прийнято їх називати, автомобільні зупинки, – говорить Юрій Олександрович, який став моїм гідом.
На одній з них і мені довелося заховатися від раптово нагнаного вітром хльосткого дощу.
Юрій Олександрович запропонував проїхати селищем на автомобілі. Він показав стелу на честь загиблих воїнів, біля якої раніше росли бур’яни і збиралися бродячі собаки. Тепер тут все належним чином упорядковано, зроблено естетичну огорожу з фігурної плитки. Селищний голова взяв цей святий для громади об’єкт, як і кілька інших, під свій патронат. Ніхто тут не глумиться і над пам’ятником Леніну, який відреставрований за активного сприяння ветеранів селища, яких очолює людина світлої й доброї душі Фатія Мірджанівна Шардакова.
Юрій Олександрович із особливим задоволенням показав два дитячі майданчики – плід і його турботи про дітвору. Він облагородив ворота дитячого садка «Журавлик». Мене зворушило і те, що ця неспокійна людина зробила відкидну металеву решітку для очищення взуття біля будинку селищної ради.
Хотілося запитати, до чого йому ці зайві турботи, адже своїх турбот вдосталь, але він, випереджаючи мене, сказав:
– Наш голова спонукує людей до добрих вчинків. Вони самі йдуть до нього із пропозиціями, підказують, що і де краще зробити насамперед. І він прислухається до кожного. Підтримав ініціативу жителів посадити сосни, щоб вони і око тішили, і повітря очищали. Тепер тягнуться до неба вершинами ще 200 молодих сосонок. Усією громадою саджали їх. І що важливо, тепер і квіти, і дерева оберігають також усією громадою.
Чи так це, я поцікавився у самого Сергія Вікторовича Шепеля, коли зустрівся з ним у призначену годину.
– Для мене найцінніша саме така позиція виборців, не байдужих до долі рідного селища. Вона-то й додає мені сил, сприяє багато в чому тому, що і депутати нинішнього скликання селищної ради стали командою однодумців. Мені приємно особливо підкреслити той факт, що усі вони працюють ініціативно, не байдужі до справ громади, віддають перевагу не гарним словам і обіцянкам, а конкретним справам.
– А як втілюється у життя Ваша передвиборна програма?
– Вона здійснюється в межах програми соціально– економічного розвитку на 2010 – 2015 роки. Ми визначили пріоритетні об’єкти благоустрою на території селищної ради. Серед них – ремонт житла, освітлення й озеленення вулиць, заміна старого водопроводу, створення нормальних умов для школярів, у дитячих садках тощо.
– Що зроблено?
– Освітлено усі вулиці, зокрема й на території з індивідуальною забудовою, де багато років панувала темрява. Обладнано автобусні зупинки зі зручностями для інвалідів. Замінили контейнери для вивезення сміття на нові, пластикові. Провели капітальний і поточний ремонт деяких житлових будинків. На будинку школи замінили покрівлю. Зроблено асфальтове покриття вулиць Виноградної, Горіхової, Таїровської, Ольгіївської, проведено ремонтні роботи в селі Мізікевича.
Слухаючи про добрі справи, хотів поцікавитися, який вплив на них мав «Народний бюджет». Ніби прочитавши мої думки, Сергій Вікторович сказав:
– Багато чого нам вдалося зробити завдяки «Народному бюджету». Я особисто повірив у нього, щойно ознайомився із програмою, ініційованою головою облдержадміністрації Едуардом Леонідовичем Матвійчуком. Особливо люди вдячні за упорядковані дороги, дитячі майданчики, освітлення. Побувайте на стадіоні «Центральний», побачите, в якому він пристойному стані.
Потім Сергій Вікторович розповів про футбольну команду «Таїрове», яка нещодавно здобула Кубок області. Про ансамбль народної пісні «Мрія», який став лауреатом міжнародних і всеукраїнських конкурсів.
– Ми з директоркою Ларисою Валентинівною Поповою сподіваємося, як і усі жителі селища, що у нас з’явиться новий Будинок культури, – сказав Сергій Вікторович, і в цей час задзвонив «мобільник». Вислухавши телефонного візаві, Шепель попрощався зі мною:
– Терміново треба піти. Вибачте, колегія.
А я продовжив екскурсію доглянутим, затишним селищем, що зачарувало мене, разом з Юрієм Олександровичем Петрусенком, який з гордістю сказав, що усі трудівники його підприємства, що входить до облпрофспілки працівників автотранспорту і дорожнього господарства, є членами Товариства Червоного Хреста України. Від начальника місцевого ЖКГ Івана Даниловича Тінова дізнався, що його підопічні цими днями роблять євродах над одним з будинків. Вони відновили два дитячі майданчики. А в перспективі з’являться ще два. Триває заміна старого водопроводу. У роботі допомагає те, що за підтримки селищної ради придбали новий імпортний трактор різнопрофільної дії та сміттєвоз. З повагою говорив він про головного інженера Павла Олеговича Сироткіна, свого заступника з будівництва Андрія Миколайовича Бурмуса, Лідію Леонідівну Андрєєву, яка налагоджує посилений контроль над витрачанням води, та інших трудівників. Завідувачка дитячого садка «Журавлик» Лариса Савеліївна Бєлікова повідала про те, що селищна рада постійно дбає про її 83 вихованців і про необхідність розширення, а то й спорудження нового дошкільного закладу. Адже на черзі уже є майже 40 малят. Вона не забула попросити Юрія Олександровича допомогти з ремонтом, і той, як завжди, не відмовив. А методист Олена Юріївна Бліжина на підтвердження цієї необхідності повідомила, що в селищі проглядається тенденція до підвищення народжуваності. Родину таїровців на той день уже поповнили 18 малят з початку року. І про це я мимоволі згадав, коли пізніше на стенді в амбулаторії загальної сімейної медицини прочитав: «Зроби крок назустріч щастю». Тут також почув добрі слова на адресу і керівника місцевого самоврядування, і депутатів. Як і від отця Ярослава, коли прийшов до храму Покрову Пресвятої Богородиці. Тут Сергій Миколайович Турченко розрівнював землю біля огорожі на розхваленому Іваном Даниловичем тракторі, де ретельно облагороджувала територію група таїровців. Як сказав отець Ярослав, за підтримки парафіян і селищної ради, особисто Шепеля, довели до пуття будинок храму, правляться служби, працює недільна школа. Дізнаючись про добрі справи таїровців, я мимоволі подумав про те, що не випадково не побачив у селищі п’яних, хоча в ньому є три винзаводи, дегустаційна зала.
Побували ми і біля артезіанської свердловини, яка була споруджена ще у 1911 р. на базі відкритого В.Є. Таїровим водоносного шару на глибині 120 м і відреставрована у 2002 р. Насолодившись живильною водою, я подумав про те, що в цьому селищі закладена самою природою вихідна позиція для руху на щастя, яке трактував для нас мудрий С.І. Ожегов як почуття і стан цілковитого, найвищого задоволення. І було приємно усвідомлювати, що і нині, у наш непростий час, місцева самоуправлінська влада, і громада, яка довірила їй керувати собою, своєю повсякденною працею, з чистими і світлими помислами, народжуваними дзвонами церковного дзвона і веселим гамором дітвори, торує дорогу до цього задоволення. Символічно, що барвистий транспарант із словами «Народний бюджет», які стали вже нам близькими, селищний голова запропонував прикріпити на будівлі школи, яка прийняла 459 учнів, 36 із них прийшли вперше до першого класу. Підтекст такого рішення зрозумілий: усе, що вершать у селищі громада й влада, адресоване із сьогодні у завтрашній день молоді, за якою майбутнє. Побачивши її, подумав про те, що «Народний бюджет», сприяючи вирішенню багатьох завдань, викликав посилення ініціативи громади, довіри людей до дій влади. Це підтвердила і секретарка селищної ради Валентина Дмитрівна Завада, про яку я почув добрі відгуки.
Їдучи з Таїрового, прочитав оголошення: «Шановні жителі села Сухий Лиман…о 17.00 на площі перед сільською радою відбудеться сільський сход. Порядок денний: висловлення недовіри сільському голові… Ініціативна група». Далі перелічувалися «гріхи», що породили цю недовіру. Повернувшись до редакції, не знаючи підсумків тих зборів, я прочитав чомусь вивішене в Таїровому оголошення Сергієві Вікторовичу. Потім запитав:
– Чи не було у вас в селищі таких ініціативних груп?
– Незадоволені чимось завжди були, є і будуть. Я юрист за освітою і домагаюся, щоб усе робилося у всьому за законом. Не просто це, але можливо. Навіть не беручи до уваги той незаперечний аргумент, що не помиляється лише той, хто нічого не робить. Головне – мене підтримують і депутати, і виборці.
Саме на цій підтримці і ґрунтується авторитет керівника місцевого, селищного, самоврядування.
