– Я не можу на це дивитися – у мене серце рветься на частини! Бур’яни в моєму рідному Нагірному – вищі дахів. Багато людей виїхали із села в пошуках шматка хліба, залишили свої будинки. На вулицях – купи сміття, яке після дощів потрапляє в озеро. Я поїхав до райцентру на прийом до нового голови райдержадміністрації – треба ж щось робити! Не встиг переступити поріг, а Василь Петрович Арнаут говорить: «Повертайтеся додому. Я завтра планую бути в Нагірному, заїду до вас, і ми докладно поговоримо». Ну от, подумав я, і цей відфутболив. Якщо чиновник відкладає щось на завтра, то це означає – назавжди. Але наступного дня Василь Петрович справді приїхав до мене, пенсіонера, додому, і ми довго говорили – і про ситуацію в країні у цілому, і про проблеми Нагірного. Я майже усе життя прожив у Кишиневі – захистив кандидатську, викладав, працював на відповідальних посадах. Моя родина і зараз живе у столиці Молдови, а я після смерті батька залишився в рідному домі, бо не можу покинути його на погибель...
– Я був у Василя Петровича Арнаута на прийомі щодо питання про виділення нашому клубу карате-до окремого спортзалу. Він відверто сказав, що одразу цю проблему розв’язати важко, але у перспективі – можна. Нічого, ми потерпимо, чекали більше. Але знаєте, що мене здивувало? Я бачив цю людину вперше, Василь Петрович набагато старший від мене, але мені здалося, що ми з ним уже багато років дружимо. Голова адміністрації обіцяв, що якось при нагоді загляне на тренування – ми із хлопцями на нього чекаємо і будемо раді бачити!..
– Коли в Рені був створений доброчинний фонд «Олімпійський фундамент», його фінансує наш земляк Георгій Куля, який живе в Америці, ми зіткнулися з великою проблемою – немає приміщень для тренувань. Куди б не зверталися, чули у відповідь: у вас – приватна лавочка, і це – ваші проблеми. Як?! Адже завдяки меценатові у місті Рені відкрито додаткові спортивні секції з боксу, боротьби, волейболу, футболу. У нас займаються понад вісімдесят дітей. Я пішов на прийом до нового голови райдержадміністрації. Василь Петрович розв’язав проблему буквально одним дзвінком!..
Пенсіонер з Нагірного Петро Михайлович Ковальжи, молодий інструктор з карате-до Віталій Кучер, лідер громадської організації «Молодь і суспільство XXІ століття» Руслан Геока і багато інших жителів району, познайомившись особисто з В.П. Арнаутом, призначеним Президентом України
В. Януковичем на посаду голови Ренійської райдержадміністрації понад півроку тому, здивовані й навіть трохи розгублені – такого чиновника їм зустрічати не доводилося. Полум’яні промови не виголошує. Не те що кулаком по столу – навіть голосу не підвищить. Золотих гір не обіцяє. Грандіозних прожектів не будує. Але щось у районі із призначенням Арнаута почало змінюватися на краще.
Долинське. На околицях цього села розташовані піщані кар’єри. Протягом кількох років вантажні авто нелегально вивозили надра. Торгівля йшла інтенсивно, а до бюджету – ані копійки. Місцеві жителі говорили, що у ділків є «дах», і тому на незаконний видобуток піску всі закривають очі.
– Так, возили пісок найбезсоромнішим чином, – говорить сільський голова Долинського Віктор Фетеля. – Як тільки я намагався порушити це питання, у мене одразу починалися серйозні проблеми – перевірки, провокації. І лише після того, як на кар’єр особисто приїхав голова райдержадміністрації Василь Петрович Арнаут, долучивши до цього засоби масової інформації, це свавілля вдалося зупинити.
Нагірне. Те, що на виноградниках ТОВ «РЕМ» нелегально, без оформлення трудових договорів працюють десятки людей, давно знали всі служби. Обрізування виноградників, збирання врожаю – робочих рук потрібно багато. Але «господарі» поводилися настільки сміливо, упевнено й навіть агресивно, натякаючи на дуже високі «зв’язки», що чиновники районного рівня не ризикували ставити питання руба. Цього року, щойно почалося збирання винограду, на поля ТОВ «РЕМ» була спрямована районна комісія, до складу якої увійшли не лише представники структурних підрозділів райдержадміністрації, але й працівники правоохоронних органів. Виявлено понад 30 чоловік, які працюють на виноградниках без оформлення трудових договорів. Факти запротокольовані, питання перебуває на особистому контролі голови райдержадміністрації.
Котловина. За даними райсільгоспуправління в цьому селі оброблялося лише приблизно п’ятсот гектарів землі. Дивно, але ніхто – ні сільгоспуправління, ні податкова, ні перші особи району не запитували себе: а де ж решта ріллі? Адже раніше в Котловині радгосп «Побєда», який збанкрутував, обробляв понад три тисячі гектарів землі!.. Кадри вирішують усе: на посаду начальника Ренійської податкової інспекції був призначений Андрій Миколайович Кучма. Незабаром співробітники податкової інспекції виїхали у Котловину, провели інвентаризацію. Було встановлено, що в цьому селі здійснюють господарську діяльність чотири досить великі сільгосппідприємства, які обробляють 3,3 тисячі гектарів землі. У звітах перед райсільгоспуправлінням її не показували, відповідно не був помітний і вал зерна – тисячі тонн!.. Якщо врахувати, що врожайність озимої пшениці у фермерів Котловини становить понад 30 центнерів з гектара, то, виходить, 30 відсотків валового виробництва зерна було в «тіні».
Ренійський порт. Коли В.П. Арнаут заступив на посаду, борги цього підприємства досягли чотирьох мільйонів, у колективі були скорочення. В адміністрації порту почалися неприємності, прибула комісія з перевіркою… Минуло півроку: щодо темпів зростання обсягів вантажопереробки порт Рені посідає перше місце в Одеській області. Борги щодо зарплати виплачені. Поступово повертаються на роботу звільнені докери. Так, Ренійський порт ще не розрахувався перед бюджетом, але погашення заборгованості триває, причому темпами, що наростають: якщо останнім часом у рахунок погашення боргу підприємство перераховувало щомісяця по 200 – 250 тисяч гривень, то вже у серпні порт погасив 420 тисяч гривень податкового боргу. Це дало можливість виконати план щодо наповнення прибуткової частини бюджету.
Ренійський район, потрібно відзначити, стабільно виконує і перевиконує план щодо наповнення скарбниці. Це дозволяє вирішувати питання із заміною старих котлів в закладах освіти, до кінця року усі школи будуть забезпечені теплими туалетами.
За перше півріччя 2013 року реалізація продукції промислових підприємств Ренійського району зросла у 9,4 раза і досягла 58 мільйонів гривень. Активними темпами відновилося будівництво районної поліклініки. Ці та усі інші позитивні зміни в районі відбуваються в межах програми «Народний бюджет» і соціальних ініціатив Президента України В. Януковича.
Знаковою подією став візит до Ренійського району віце-прем’єр-міністра Олександра Вілкула, під час якого були поставлені питання продовження спорудження захисної дамби уздовж Дунаю, перенесення у Рені станції другого підйому в безпечне місце, будівництва об’їзної дороги.
Що характерно, із приходом Арнаута, до розв’язання соціальних проблем району почали долучатися представники місцевого бізнесу. Так, в Котловині фермери за особистим проханням голови райдержадміністрації взяли участь у грейдеруванні дороги, що веде до села Плавні, а керівники сільгоспкооперативів у Нагірному зібрали кошти на ремонт місцевого храму.
Так, проблем у Ренійському районі чимало. Ще не усі сільгосптоваровиробники готові чесно звітувати перед державою – деякі як і раніше ховають зерно, занижують урожайність. Тому в обласному рейтингу у сфері сільгоспвиробництва район перебуває на найнижчих позиціях. Багато років ніхто серйозно не займався проблемами тваринництва – треба залучати інвесторів, як це роблять у сусідніх районах. Настав час наводити порядок на водоймах, які займають 40 відсотків площі Ренійського району.
Звичайно, далеко не усім подобається політика В.П. Арнаута, який має намір у кожній галузі навести належний порядок.
…Після бесіди з кандидатом економічних наук, нині рядовим пенсіонером з Нагірного, голова райдержадміністрації заїхав ще до одного старійшини цього села – Петра Дмитровича Ковальжи. Саме він багато років очолював місцевий колгосп «Нове життя», який був одним із найкращих у Ренійському районі. Колишній керівник, очікуючи зустрічі з головою району, своєю чергою запросив на неї соратників – людей, які стояли біля керма, коли в Нагірному розвивалося виробництво, будувалися ферми, зрошувальні системи, соціальні об’єкти. Важкою була ця неформальна бесіда у виноградній альтанці. Хіба можна залишатися байдужим, коли вмирає село, коли не використовуються потенційні резерви прикордонного району або, гірше того, працюють на приватні кишені? Не можна. А, отже, треба діяти. Усією громадою.
