Людмилу Чебан називають губернатором Новоолександрівського краю. Бо сільрада, яку вона очолює, розташована на самісінькому краю району, області і країни. Щоб потрапити сюди з райцентру, доведеться пройти прикордонний контроль.
Живуть тут роботящі люди. Це видно з доглянутих подвір’їв і присадибних ділянок. На центральній вулиці впорядковується стадіон, ремонтується автобусна зупинка. Своїм яскравим виглядом привертають увагу криничка громадського користування та новий сучасний магазин.
– Тут іще кілька років тому стояла напівзруйнована колгоспна будівля, – говорить Людмила Анатоліївна. – Я запропонувала підприємцеві Ігорю Гончаруку з Великої Михайлівки облаштувати торговельну точку. Результат його праці – сучасний міні-маркет, в якому можна придбати все, чого душа забажає. У Новоолександрівці два магазини, але асортимент товару досить-таки широкий, причому ціни навіть нижчі, ніж у районному центрі.
У приміщенні сільської ради життя вирує. Молодий фельдшер щойно повернувся від хворої пацієнтки. Для медика створено всі умови: добре обладнаний кабінет, безкоштовне житло… В іншому кабінеті проводять прийом дільничний інспектор міліції Руслан Чорнопіщук та його помічник Анатолій Мрачко. Правоохоронці приїжджають до села щосереди, оперативно реагують на виклики сільського голови. Як кажуть міліціонери, жителі сільської ради – доволі мирні люди, та іноді доводиться втручатися.
Особлива гордість Людмили Анатоліївни – її дружний колектив. Вже друге скликання поспіль із сільським головою працює й її команда. Їм разом довелося вникати в усі тонкощі роботи, в суді обстоювати інтереси сільської ради, перешкоджати незаконній виплаті коштів із місцевого бюджету, будувати взаємини з громадою.
– За період своєї роботи ми зрозуміли, що нічого неможливого немає, – ділиться враженнями Л. Чебан. – Було б бажання, а зарадити будь-якій ситуації завжди можна.
Не один рік Людмила Анатоліївна оббивала пороги, щоб люди мали можливість користуватися інтернетом. І нарешті мрія здійснилася. Спочатку оператори неохоче йшли на контакт, бо у сільраді лише 540 чоловік, але тільки за один день до інтернету підключилося 15 абонентів, і ця робота триває. А скільки сил і терпіння доклали до того, щоб домогтися встановлення вежі мобільного зв’язку! У результаті представники компанії не лише забезпечили мобільне покриття, а й допомогли з фарбуванням даху школи, прокладанням водогону та закупили для навчального закладу саджанці троянд. Підприємцеві настільки сподобалося село, що він вирішив залишити про себе добру згадку. Люди йому дуже вдячні.
Добрі взаємини у сільського голови і з місцевими сільгоспвиробниками. За останні роки жодна важлива справа не обходиться без фінансової участі Михайла Миколайовича Катречка та Тетяни Анатоліївни Баранової. Наприклад, ремонт даху місцевої школи обійшовся керівникові ТОВ «Моноліт» у понад 20 тисяч гривень. Ще стільки ж виділив народний депутат України Олександр Пресман.
– Це один з об’єктів «Народного бюджету», і Михайло Миколайович одразу взявся допомагати, – сказала директорка школи Тетяна Максимівна Бондаренко. – Нашій школі вже більше ста років, та, як бачите, ми її підтримуємо у нормальному стані. Велику допомогу подають і батьки учнів.
Слід сказати, що школа невелика розміром, але чепурненька зовні та затишна всередині. Тут багато квітів, наочного матеріалу та дитячих виробів. Серед різноманітних учнівських робіт Людмила Анатоліївна завжди безпомилково знаходить свої – ті, що робила багато років тому, коли навчалася, коли працювала вчителькою. Нинішня директорка була класною керівницею у Людмили. Розповіла, що та завжди була лідеркою:
– Я знала, що Люді можна дати найважливіше доручення. Якщо є Люда – все буде на лад. Деякі класні керівники мені навіть заздрили…
Тетяна Максимівна радіє, що сільський голова не забуває про рідну школу, постійно цікавиться її справами, залучає до них спонсорів.
У енергійної та завзятої «губернаторки Новоолександрівського краю» багато планів. Людмила Анатоліївна вміє згуртувати людей, і за це її поважають.
