У селі Григорівці, біля меморіалу знаменитому Григорівському десанту, пройшла церемонія освячення поклінного хреста. Цей десант був першим великим тактичним десантом Чорноморського флоту в роки Великої Вітчизняної війни.
Ушанувати пам’ять мужніх захисників Батьківщини прийшли жителі району, ветерани війни і свідки тих подій. Перед присутніми виступив голова Комінтернівської РДА Іван Марзак. Він підкреслив необхідність посилення патріотичного виховання молоді.
Благочинний Комінтернівського округу, протоієрей Алексій і протоієрей Олег освятили поклінний хрест і провели службу по загиблих десантниках. Учасники мітингу ушанували пам’ять героїв хвилиною мовчання й поклали квіти до підніжжя пам’ятника.
– Мені тоді було майже дев’ять років, і я добре пам’ятаю ті жахливі дні, – говорить зі сльозами на очах В.Л. Алексанова (Подолян). – Було дуже страшно, багато поранених і загиблих.
Згадуючи ті події, Валентина Леонідівна розповіла один з епізодів. За її словами, усі жителі ховалися в льохах. У великому радгоспному льосі сиділи вона та її мама Олена Дмитрівна, яка повинна була народити. З нею була і німкеня, жителька Старих Біляр. Близько першої години ночі в льох попросилися двоє чоловіків, але через те, що там була породілля, їх не пустили. Вони сіли біля дверей на сходи, потім комусь дали сигнал ракетою. Після цього почалася інтенсивна стрілянина. Затремтіла земля. Коли стрілянина вщухла, через якийсь час повернулися німці й почали з’ясовувати, хто давав сигнальну ракету. Виявилося, румуни встигли помітити, що сигнал був даний з льоху, у якому ховалися люди. Окупанти хотіли всіх, хто був у підвалі, розстріляти. Врятувала людей від загибелі німкеня. Вона зуміла переконати фашистів, що ті, хто ховався в льоху, і серед яких була породілля, не причетні до випущеної ракети. Вона ж домоглася дозволу поховати вбитих радянських воїнів.
Цього року Валентина Леонідівна відсвяткувала своє 80-річчя. Вона приходить до меморіалу, щоб ушанувати пам’ять героїв.
