«Прокоповичу, ніколи не забуду!..»

З ранку керівник СВК «Дружба», депутат Кілійської районної ради 

В.П. Тихонов організовував обоз до обласного ярмарку. Жителі Мирного хотіли здивувати одеситів якістю своїх продуктів харчування. Чого в цьому селі лише немає! Крім традиційного набору зернових та технічних культур, виробництва свинини і баранини, тут своя гусеферма та навіть ставок, де кооператив вирощує рибу. На особистих подвір’ях селян – увесь набір овочів, оскільки до осель СВК подає воду, і є можливість грядки поливати. І все ж таки у виробничій метушні, в численних турботах не забуває Володимир Прокопович про головне – про людей.

Того дня, коли ми побували в Мирному, у СВК «Дружба» було п’ять ювілярів! Кожного з них голова особисто та від імені колективу вітав із днем народження.

В.П. Тихонов працює у базовому сільгосп­підприємстві села Мирного вже 40 років. Молодим фахівцем починав з посади голови профкому, а тоді в профспілковій організації нараховувалося 740 чоловік. Якось підійшла до молодого лідера завідувачка складу Марія Іванівна Домашова і тихесенько попросила: «Володю, привітай мене із днем народження. Хоча б грамоту якусь вручи. Я пропрацювала на складі 30 років, ніколи не було недостачі, завжди в мене порядок. Але за ці роки в колективі мене навіть жодною листівкою не привітали».

І тоді Володимир Тихонов замислився над тим, як поставлена робота з людьми. Справді, більшість чесних трудівників була обійдена увагою. За радянських часів гучно вшановували найкращих механізаторів, передових доярок, гарних скотарів. У пошані були провідні спеціалісти – агроном, керівник дільниці, бригадир. Однак це було лише невеличке коло людей, праця яких привселюдно відзначалася. А інші, внесок яких у спільну справу теж був вагомим? Бухгалтери, обліковці, ланкові? Будівельники, водії, городники? Кожній людині потрібний не лише шматок хліба, але й частка уваги, щоб вони не почувалися «гвинтиками» у виробничому механізмі.

Сьогодні в СВК «Дружба» приділяється належна увага людині праці. Ювілярам – привітання на сторінках районної газети «Наш час», обов’язково – подарунок від кооперативу. Причому вітають кожного по-своєму. Якщо людина публічна, її запрошують до банкетної зали, яку недавно обладнали в адміністративному будинку. Якщо член кооперативу не комфортно почувається у центрі уваги, якщо за вдачею своєю він скромний, то вітають вдома, у колі найближчих йому людей.

Особливо урочисте свято – проводи на пенсію. З цієї нагоди влаштовується вшановування, яке знімає на плівку сільський оператор-аматор Віктор Пєтухов. Потім він монтує відеоролик – і на пам’ять трудівникові, його родині вручається диск із записом урочистості, на якій говорилися добрі слова, виконувалися пісні, вручалися подарунки.

…І ось з Володимиром Прокоповичем ми їдемо до Євдокії Листратіївни Гурової, яка цього дня відзначала своє 70-річчя. Багато років ця чесна трудівниця віддала колгоспу, на якій би ділянці не трудилася, завжди акуратно виконувала доручену роботу. Коли голова зачитував пам’ятну адресу та вірші, здавалося, перед очима ювілярки проходило усе життя, з роботою від зорі до зорі, тому що жінка на селі повинна встигнути усе – і на виробництві, і вдома. Щире «спасибі» від колективу – найкращий бальзам для літньої людини. «Прокоповичу, я цього ніколи не забуду!..» – повторювала розчулена ювілярка.

Урожайність, рентабельність, прибуток. Оновлення основних фондів та ремонтні роботи. Усе це дуже важливо, але в центрі цієї коловерті стоїть все ж таки людина, якій потрібний не лише шматок хліба, але й увага. Постарався трудівник, відзначили це – і хочеться йому працювати ще краще.

– А головна наша мета – зберегти колектив, цілісність господарства, виробничий потенціал. Тому що це – наші робочі місця, податки до бюджету та можливість розв’язувати соціальні проблеми села, – говорить депутат районної ради.

Выпуск: 

Схожі статті