Господар виробничо-комерційної фірми «Дружба» Іванівського району Гамлет Татрулаїдзе, придбавши кілька років тому консервний завод в Силівці, впевнений, що якісна вітчизняна продукція вийде на ринки і знайде свого покупця. Тому й налагодив виробництво варення, джемів, соків, зокрема для дитячого харчування, та лінію розливу питної води. 

– На 77 гектарах вирощуємо сливи, абрикоси, груші, пізні сорти яблук. Вся продукція іде в переробку на джеми, – розповідає Гамлет Григорович. – Зараз здаємо в експлуатацію газову котельну і розпочнемо виробництво фруктового пюре та повидла. Традиційно виготовляємо варення з волоських горіхів за грузинською технологією у тарі, яка задовольнить найвибагливішого покупця.

Час минає, планів стає більше, а проблеми, з якими стикається підприємець, залишаються і понині.

– Від них іноді навіть руки опускаються, – далі розповідає господар «Дружби». – Головна з цих проблем – відсутність робочої сили. Не можу зрозуміти: безробітних багато, а працювати нікому. В сезон ми можемо забезпечити роботою понад сто чоловік. Поки що працюють дванадцять – на лінії розливу води, наклеюванні етикеток. В період збирання врожаю частина працівників була зайнята в саду на збиранні фруктів.

Сподіваючись знайти робітників, підприємець звернувся по допомогу до районного та обласного центрів зайнятості, адже потрібні не тільки різноробочі, а й мікробіолог, лаборант, технолог. Фахівці забезпечуються на період роботи житлом. Сьогодні підприємство запрошує на роботу жителів Червонознам’янки та Радісного. Їх возитимуть на роботу і з роботи транспортом підприємства. Було б бажання працювати.

З причини нестачі робочих рук ніяк не запустять пекарню. Для того, щоб вона видавала продукцію цілодобово, потрібно 12 фахівців, в тому числі і кваліфікований технолог. Адже у планах Гамлета Григоровича випуск понад десятки найменувань хлібобулочної продукції. А поки що хліб до навколишніх сіл возять з Одеси, а імпортне обладнання стоїть без діла.

Зрозуміло, що ринкова конкуренція вимагає гнучкості мислення і нових ідей. Господар фірми на це не скаржиться, шукаючи вихід із ситуації різними шляхами. Скажімо, щоб яблука не реалізовувати за копійки і не чекати за них коштів, розпочали випуск яблучного оцту. Він користується все більшим попитом у харчовій промисловості, ресторанному бізнесі.