Про те, щоб зробити столицю українського Придунав’я привабливою для туристів, в Ізмаїлі міркують вже не перше десятиріччя. Адже від перспектив розвитку туристичної галузі безпосередньо залежить і добробут краю. В умовах кризи містоутворюючих підприємств, – Ізмаїльського морського торговельного порту та Українського Дунайського пароплавства, – тема в’їзного туризму, як однієї з можливості забезпечення зайнятості місцевого населення, мабуть, стала дуже актуальною.
Безумовно, Ізмаїл для туристів цікавий, насамперед, своєю історією, оскільки є містом воїнської слави. Безпрецедентний штурм фортеці військами під командуванням Суворова – одна із найяскравіших сторінок минулого. Президент доброчинного фонду «Фортеця «Ізмаїл» Олександр Сєріков вважає, що на території колишньої фортеці є три потенційні туристичні об’єкти. Це, по-перше, оглядовий майданчик з видом на Дунай у межах «старого військового цвинтаря», більш відомий серед городян, як «старий пляж». По-друге, – підмурівок підпірної стіни кріпосного валу на західній ділянці. І, зрештою, – три північні бастіони фортеці, які чітко помітні з висоти польоту дельтаплана. До перших двох об’єктів є асфальтовані під’їзні дороги, що значно збільшує шанси для їх включення до екскурсійного маршруту. Щоб ці об’єкти привести у відповідний окультурений вигляд, потрібні солідні вкладення. Наприклад, на «старому пляжі» О. Сєріков пропонує облаштувати огородження, зробити реконструкцію вхідної композиції, ушляхетнити центральну та бічну алеї квітковими клумбами і місцями для відпочинку, упорядкувати продаж сувенірної продукції.
Із часів штурму збереглася ділянка підпірної стіни кріпосного валу протяжністю 30 метрів та висотою 3,2 метра. Щоправда, він потребує нарощування висоти від 3,2 метра до 5,5 – 6 метрів з підсипанням ґрунту із внутрішньої сторони. На думку фахівців, доцільні реконструкція фрагментів підпірної стіни на південній та північній ділянках, а також відновлення Новохотинських воріт зі звідним мостом через рів.
Збереглися на місцевості й три північні бастіони фортеці. Підхід до них можливий з усіх боків. Проблема ж полягає в тому, що фактично половина даної території належить Міністерству оборони. До того ж через недбайливість місцевого населення це місце стало несанкціонованим звалищем. Добувають тут і глину. Тому, безумовно, дану територію необхідно очистити, прокласти доріжки з асфальтованим або гравійним покриттям для підходу до бастіонів, побудувати туалет, встановити урни для сміття тощо.
На кожному з об’єктів можливе встановлення реконструкцій гармат XXVIII сторіччя для проведення туристами за плату холостих пострілів, а також плетених турів, засипаних землею – оборонних споруд. Враховуючи довжину маршруту територією фортеці, була б доречна і розробка платного автомобільного (як екзотичний варіант – на однокінних бричках) маршруту по основних об’єктах фортеці.
Цікавим етапом цього «історичного маршруту» може стати і відвідування Ізмаїльської загальноосвітньої школи № 1. Вона не лише носить ім’я видатного полководця, але і є колискою шкільного об’єднання юних суворовців (за аналогією з юними жовтенятами часів радянської епохи). Це справді приклад гідного ставлення до історії рідного міста та визначних особистостей.
Не обійтися на екскурсійному маршруті і без відвідування краєзнавчого музею Придунав’я, який розташувався в історичному центрі Ізмаїла в сімейному особняку колишнього міського голови Федора Тульчіанова. Для цього досить привабливого туристичного маршруту, звичайно ж, будуть потрібні фінансові вкладення. Варто тут згадати і вдалий досвід Іспанії, де, свого часу, щоб залучити туристів, держава вкладала чималі кошти в ремонт стародавніх замків. То ж і Ізмаїлу слід дуже серйозно замислитися про допомогу держави та пошук інвесторів. Адже, апріорі, нікому не варто пояснювати прописні істини, що туризм – це та сфера, у якій зможуть заробляти десятки тисяч людей. Це, у кінцевому підсумку, не зможе не вплинути і на наповнюваність місцевого бюджету. То ж у виграші будуть усі.
