Стоножка, Рабурден і 1500 разів – Шельменко

Нещодавно в Одесі було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь народного артиста України Миколи Йосиповича Сльозки. Її встановлено на фасаді будинку по вул. Ніжинській, 36, де Микола Йосипович провів останні 10 років життя: з 1999-го по 2009-й.

Пам’ятний знак встановлено з ініціативи та на кошти друзів артиста і колективу Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька, з яким Микола Сльозка був пов’язаний більшу частину свого життя. Автор скульптурного портрета – одеський митець Микола Худолій.   

На відкритті меморіальної дошки зібралися друзі, рідні, колеги та шанувальники таланту Миколи Йосиповича. 

– Всі ви бачили виставу «Ну… дуже маленькі комедії», в якій грав Микола Йосипович. Напевно, у вас склалося враження, що він майстер комедії, – сказав на урочистому відкритті пам’ятного знаку друг актора, завідувач кафедри  фізики твердого тіла і твердотільної електроніки фізичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова Олександр Птащенко. – Вершиною його творчості була роль Шельменка в комедії «Шельменко-денщик». Чому йому так вдавалася ця роль? Тому, що де Сльозка – там весело! Так було завжди. Але діапазон ролей Миколи Йосиповича був дуже широким. Він багато чого пережив, і цей життєвий досвід допомагав йому перевтілюватися в різноманітних героїв.

– Я пропрацював з ним на сцені понад 40 років і гордий тим, що був його партнером у багатьох виставах, – згадував провідний майстер Одеської української сцени народний  артист України Анатолій Дриженко, – Микола  Сльозка був геніальним актором.

Народний артист України Микола Йосипович Сльозка народився 30 квітня 1928 року в селищі Іваниця на Чернігівщині. У 1958 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого і став актором Одеського українського театру.

Грав на сцені та в кіно різні ролі: комедійні, характерні, драматичні. Його образи вирізнялися надзвичайною органічністю та життєвою правдивістю. 

Глядачі старшого та середнього поколінь пам’ятають ролі цього видатного актора на сцені Одеського українського театру. Микола Йосипович грав Шельменка («Шельменко-денщик» за п’єсою Г. Квітки-Основ’яненка), Івана Стоножку («97» за п’єсою М. Куліша), Єгора Полушкіна («Не стріляйте в білих лебедів» за Б. Васильєвим), Рабурдена («Спадкоємці Рабурдена» за п’єсою Е. Золя), Солопія Черевика («Сорочинський ярмарок» за повістю М. Гоголя), Потапова («Протокол одного засідання» за п’єсою 

О. Гельмана), Терешка («Трибунал» за п’єсою А. Макайонка), Наріжного (за роль у виставі «Тил» за п’єсою М. Зарудного Сльозка був удостоєний медалі імені А. Попова, якою були пошановані лише четверо акторів на весь СРСР) та багато інших ролей.  

Микола Сльозка також багато знімався у кіно, його можна побачити у кінострічках «До останньої хвилини», «Я, син трудового народу», «Жіночі радощі та печалі», «Звинувачення», «Прощавайте, фараони!»…

У 1988 році роллю Андрія Буслая (у виставі «Поріг» за п’єсою білоруського драматурга О. Дударєва, яку поставив заслужений артист Росії Борис Зайденберг) Микола Йосипович відзначив свій 60-річний ювілей та 30-річчя творчої діяльності в Одеському українському театрі.

 Після цього Сльозка раптом припинив акторську кар’єру і став сільським жителем. «Звичайно, я не все зіграв, що міг і бажав би зіграти. Просто в нових соціально-економічних умовах не побачив смислу «боротися за виживання», – так митець відповідав на запитання про те, чому він вирішив піти з театру…

Але Микола Йосипович з радістю відгукнувся на пропозицію відсвяткувати в рідному театрі своє 70-річчя. 30 квітня 1998 року відбувся бенефіс народного артиста України Миколи Сльозки. Була зіграна вистава «Шельменко-денщик» за комедією Г. Квітки-Основ’яненка (режисер-постановник – народний артист України 

М. Ошеровський). Загалом протягом творчого життя актор виходив на сцену в образі Шельменка близько 1500 разів – у постановках різних режисерів.  

У 2007 році художній керівник Одеського українського театру ім. 

В. Василька народний артист України Ігор Равицький вирішив поставити у театрі три новели російського драматурга Віктора Ляпіна, об’єднавши їх під назвою «Ну…дуже маленькі комедії». На одну з  ролей – Макарича – він запросив Миколу Йосиповича Сльозку. Свою останню роль видатний актор грав, як завжди, яскраво і органічно.

Народний артист України помер 3 квітня 2009 року, на 81-му році життя.  

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті