Багатьох тем торкалася я в розмові зі Світланою Бурдужею – Базар’янським сільським головою. Але лейтмотивом була участь людини в процесі творення. Особисто для Світлани головна мета – зробити якнайбільше для свого села. Не випадково вона намагалася очолити сільську раду під час двох попередніх виборних кампаній, що закінчилися не на її користь. Але в третій люди повірили саме С. Бурдужі.
Сьогодні в селі не натішаться змінами. А спочатку, знаючи загострене почуття справедливості сільського голови, неприйняття нею неправди та пліток, вимогливість, уміння обстояти свою точку зору, дехто насторожено придивлявся до перших кроків Світлани на новій посаді. Припускали, що вона домагатиметься зміни складу сільради. Але нічого подібного не сталося. Не в її правилах будувати відносини на амбіціях, коли йдеться про інтереси громади більш ніж на 1000 осіб. Тому сьогодні у сільського голови Бурдужі є надійна, як і вона сама, цілеспрямована команда, і жоден базар’янець не може поскаржитися на неблагополучний результат розв’язання проблем, що його турбують. А вони у кожного свої: одним би машину треба – хворого до райлікарні завезти, у других із дровами погано, третім – із працевлаштуванням допомогти. В іншій родині із сином-підлітком проблеми…
На щастя, на сьогодні в Базар’янці «тяжких» дітей немає, як практично і родин неблагополучних. Світлані, у минулому вчительці, вдалося встановити такі довірчі відносини з дітьми й дорослими, що і ті, й інші приходять до сільської ради із упевненістю: допоможуть, порадять, розберуться. Та й Світлана часто навідується до родин, щоб переконатися: у дітей є чиста постіль, і вони ситі.
Коли в дитячому садку відкрили третю додаткову групу, раділо все село. Це стало ще одним підтвердженням того, що громаді до снаги розв’язання проблем. І гасло «Базар’янка – наш спільний дім», стало не просто словами. Усі дбають про те, щоб у селі було чисто, світло навіть уночі, зелено й затишно.
Мене просто-таки здивувала значна, на 12 гектарів, паркова зона по всій довжині широкої центральної вулиці ім. Шевченка: ні клаптика паперу, жодного целофанового кулька, немає обламаних гілок і висохлих дерев. Нині паркова зона – гордість і відмітна риса Базар’янки. Тут постійно провадиться акція «Прибрав сухе дерево – посади два нові».
Зустрічаючись із базар’янцями, я переконувалася в тому, що за роки керівництва Світлани Бурдужі громада стала згуртованішою, її рішення та дії – ґрунтовнішими. Зараз уже можна сказати, що три роки плідної взаємодії сільської ради, базового господарства і громади – добра основа для виконання майбутньої роботи. Зокрема щодо створення комунального підприємства, яке б упритул зайнялося водопостачанням села. Поки що ж малопотужні як на теперішній час свердловини, передані ще у 2008 році Держкоммайна «Чорноморській перлині», перебувають на його балансі. Водопроводові теж уже понад 40 років. Тож створення комунального підприємства – питання ключове.
Важко повірити, але в чудовій Базар’янці немає й Будинку культури. До реформування господарства, складного процесу розпаювання просили наявний у ньому клуб віддати в оренду – відмовили. Вийшло, як то кажуть, «і сам не гам, і іншому не дам». У результаті за 15 безгоспних років клубний будинок зробився непридатним. Будувати новий БК? Думали й над цим. Прорахували: починаючи з виготовлення проектно-кошторисної документації й до здавання об’єкта «під ключ» буде потрібно близько 4 млн грн. Завдання поки що непосильне.
І все-таки зібратися, провести масовий захід, показати концерт популярного ансамблю «Журавка» є де – у просторій залі колишнього дитячого оздоровчого комплексу. Звичайно, мати свій клуб – це мрія, і незбутньою її Світлана не вважає. Усьому доброму зелене світло все одно буде дано. Світлана в це вірить, а у своїх очікуваннях вона помиляється рідко.
