Дороги… У якому вони стані перебувають, розповідати не треба.
Торік Верховна Рада України схвалила у першому читанні проект закону про реформування держуправління шляховим господарством. Суть ось в чому: дороги місцевого значення пропонується передати на баланс місцевих органів влади. Основний аргумент: у Європі місцевими дорогами управляє місцева влада; неправильно це — з Києва визначати, між якими селами ремонтувати дороги (напрямки) передусім.
Якщо сьогодні «Укравтодор» відповідає за всі 170 тисяч кілометрів доріг загального користування, що сполучають населені пункти України, то після передачі у сфері його управління передбачається залишити тільки 52 тисячі кілометрів головних автотрас.
Обіцяно: разом з дорогами до регіонів буде передано й відповідне фінансування – на їх ремонт і утримання.
Як тут не згадати закон математики: від зміни місць доданків сума не змінюється…
Весілля в заметах
Добре, що реформу не розпочали з 1 січня поточного року – відклали на квітень. Процес реорганізації державної шляхової служби у розпал зими міг би закінчитися трагічно. Хто б міг припустити, наприклад, що наприкінці січня в Українському Придунав’ї випаде така кількість снігу?!
У першу ж добу заметілі між Рені та селом Лиманське застряг у заметах весільний кортеж. Молоді відзначали свято у міському ресторані, опівночі вирушили додому, але не дісталися – наречена, наречений та їхні гості опинилися у сніговому полоні. Ніч, завірюха і «степь да степь кругом»… Тільки на світанку до весільної процесії дісталася техніка Ренійського райавтодору, оскільки з вечора вона була спрямована розчищати протилежний край Ренійського району.
Та що весілля – навіть великий артилерійський тягач-дорогопрокладач у 700 кінських сил, який прийшов на допомогу до Ренійського району, загруз під Лиманським у заметах – його відкопували вручну. За лопати взялися всі, хто опинився поруч – начальник Ренійського військкомату підполковник Ігор Скрипник, підполковник Білгород-Дністровської військової частини Олександр Рєка та його підлеглі, начальник районного підрозділу ДСНС майор Володимир Барашкевич, начальник місцевого райавтодору Андрій Медведик і головний інженер Георгій Кусков. Рятуючи під час завірюхи 40-тонний дорогопрокладач, офіцери стали рядовими бійцями єдиної служби порятунку.
Перші три доби завірюхи Ренійський райавтодор постійно підтримував у прохідному стані трасу міжнародного значення Одеса – Рені, якою рухаються транзитні вантажопотоки до україно-румунського кордону. Але сталося непередбачуване – під селом Новосільське болгарську хуру, яка їхала під час завірюхи на «лисій» гумі, занесло і розвернуло поперек траси. Рух зупинився, утворилася пробка, у якій опинилися десятки неповоротких великовантажних хур, а між ними – чотири автобуси з пасажирами. А в степу – люта завірюха і мінус п’ятнадцять за Цельсієм…
Справжню мужність у ці дні і ночі проявляли працівники Ренійського райавтодору. Цілодобово люди не йшли додому, спали по кілька годин у побутівці, біля саморобної «буржуйки». Це механізатори: Олексій Іванов, Андрій Карагяур, Марин Куля, Валентин Делеу, машиніст грейдера Ігор Іваненко, водій «летючки» Юрій Павленко, шляхові працівники Петро Жека, Костянтин Строя, Дмитро Куля. З ними постійно були поруч і здійснювали оперативне керівництво начальник Андрій Медведик, головний інженер Георгій Кусков, механік В’ячеслав Робов і майстер Степан Матчин. Цілодобово шляховики спільно з рятувальниками, військовиками, автоінспекцією відкопували машини із заметів, витягували їх линвами.
Стихія бушувала у Придунав’ї тиждень. Мело так, що вже через годину розчищена ділянка дороги знову вкривалася снігом: де проходить траса, можна було здогадуватися тільки по лісосмугах. І те, що у ці дні не було людських жертв, ніхто не постраждав – заслуга великої команди справжніх чоловіків.
На реформи сподівайся,
а сам гав не лови
Не можна не відзначити, що за літо 2013 року колектив Ренійського райавтодору, половина техніки якого не призначена для боротьби зі сніговими заметами, значно наростив свої можливості. Спасибі, облавтодор виділив району комбіновану дорожню машину (КДМ) на базі ЗІЛ-131.
– Раніше під час ожеледі пісок на дороги ми розкидали лопатами, і за це було соромно, оскільки на нас все-таки Європа дивиться, – говорить керівник райавтодору Андрій Медведик. – І нехай КДМ, яку ми одержали, далеко не нова, але в нашій організації є такі фахівці-механізатори, як Марин Куля – майстер на всі руки. Він відремонтував цю машину, і у двадцятих числах січня, коли вся область страждала від ожеледі, ми розкидали по трасі пісок із сіллю, попередивши появу крижаної кірки – у Ренійському районі водії жодних проблем не відчули. Крім цього, на ЗІЛ-131 ми змонтували обладнання, що дозволяє кріпити відкидний вал. На цих і багатьох інших роботах знадобилася майстерність нашого зварника Сергія Діянова. Таким чином, автомобіль підвищеної прохідності став поліфункціональним і у розпал стихії зіграв роль «палички-виручалочки». Відкидною лопатою ми також обладнали і трактор МТЗ-80, який до цього міг виконувати тільки функції тягача. На багатьох машинах вдалося замінити гуму, а на бульдозері – «лисі» гусениці.
Отже, напередодні зими Ренійський райавтодор був озброєний дев’ятьма одиницями техніки. Але навіть таких сил для розчищення порівняно невеликого району і його 175-ти кілометрів доріг не вистачило – спасибі, на допомогу прийшли бригада фірми «Тірас», військовики, Ренійський порт.
Уже перші дні заметілі показали, на що здатні районні служби автошляхів, здебільшого доведені до жалюгідного стану.
У Болградському районі звучали серйозні нарікання на роботу місцевого автодору – на його озброєнні надто мало техніки, щоб упоратися зі сніговими заметами. Добре, що у Болграді дислокується 88-й окремий аеромобільний батальйон, який виділив техніку для розчищення траси на Одесу та інших доріг району. Потужні машини також надали сільгосппідприємство ТОВ «Агропрайм Холдинг» і Болградське управління зрошувальних систем.
Не міг самотужки впоратися із заметами і Кілійський район – тут технічне оснащення райавтодору теж, м’яко кажучи, змушує бажати кращого. Спасибі, технікою допомогли військовики та Придунайське управління зрошувальних систем.
У ці дні перші особи периферійних районів, які очолили штаби порятунку, одностайно відзначали: як ніколи злагоджено працюють Служба автомобільних доріг України в Одеській області на чолі з Михайлом Григоровим і Одеський облавтодор під керівництвом директора Ігоря Чеборака та головного інженера Олександра Косенка. Дуже оперативно вирішувалися питання забезпечення паливом, чітко координувалися дії структурних підрозділів.
Ідуть підряди
приватним фірмам…
… Цими днями ми побували на базі Ренійського райавтодору. Тут уже ніщо не нагадує снігових бойовиськ. Механізатори, які проявили надзвичайну мужність, ремонтують техніку – готують її до літнього сезону. Звичайно, березень ще може піднести сюрпризи, але, головне, з пережитого катаклізму зробити висновки.
Стихія, передусім, показала, наскільки важливо у найвіддаленіших районах області мати спеціальну техніку. Бувають ситуації, коли в процесі рятування людей рахунок іде на хвилини – неможливо чекати, коли допомога прийде з обласного центру.
Висновок другий: важливо, щоб підрозділи державної служби автодоріг нарощували свої «м’язи». Але як, якщо значну частину коштів на будівництво і ремонт доріг освоюють приватні фірми?
Сьогодні обсяги робіт для районних підрозділів державної служби автодоріг – це питання їхнього життя. Не буде договорів на ремонт доріг – не буде й висококваліфікованих кадрів, коштів на утримання і технічне переоснащення служби.
Можливо, майбутня реорганізація, коли разом з дорогами кошти на їх експлуатацію будуть передані органам місцевого самоврядування, змінить ситуацію?
Торік кожна громада одержала нехай не великі, але все-таки гроші на ремонт комунальних доріг – і хто ж його виконував? У Ренійському районі, наприклад, райавтодору жодне із замовлень не дісталося. І якщо запитати керівників громад, чому були підписані договори з ким завгодно, але тільки не з підрозділом «Укравтодору», вони прояснять ситуацію – до болю знайому. У райавтодорів немає обігових коштів, а тому, на відміну від приватних фірм, вони не можуть чекати місяцями, коли казначейство пропустить платежі за виконані роботи.
Тим часом зимова стихія ще раз показала, наскільки важливо зберегти підрозділи державної служби доріг і сприяти їх розвиткові – у критичних ситуаціях саме вони беруть на себе всю повноту відповідальності за безпеку.
– Надзвичайні ситуації на дорогах ми повинні попереджати, – уточнює Андрій Вікторович Медведик. – Так, щоб мінімізувати снігові замети, нам потрібно постійно косити на узбіччях траву й очерет, чистити чагарник. Дуже важливо постійно підтримувати у робочому стані гідротехнічні споруди – щоб під час злив, а вони в Європі спостерігаються все частіше і частіше, вода швидше йшла у річки та озера і не руйнувала дороги. Це та чорнова робота, яку часто не помічають, але вона надзвичайно важлива. У цілому я доходжу висновку, що наявна служба автомобільних доріг потребує не стільки реформування, скільки збереження, зміцнення і розвитку.
