Як уже повідомлялося, в Одеському академічному театрі музичної комедії ім. М. Водяного відбулася прем’єра мюзиклу «Скрипаль на даху» за мотивами оповідань Шолом-Алейхема.
Уже можна назвати великою подією те, що один із найвідоміших бродвейських мюзиклів знову з’явився на одеській сцені. Перша постановка вистави була здійснена 1987 року режисером Едуардом Митницьким із Михайлом Водяним у головній ролі. Але через півроку Михайло Григорович пішов із життя і щаслива доля вистави перервалася.
І ось 15 березня «Скрипаль на даху» (режисер – заслужений діяч мистецтв Росії Володимир Подгородинський) уже з новим акторським складом прийшла до одеського глядача.
Дія розгортається на початку XX століття в Україні, у єврейському селі Антонівка. Головний герой – молочар Тев’є (у виконанні народного артиста України Володимира Фролова) та його численна родина: дружина та п’ять дочок. Тев’є – ревнитель традицій, домівки та строгого патріархального ладу. Він багато трудиться, але грошей ледве вистачає, щоб прогодувати родину. Все його багатство – дочки, яких він сподівається вдало видати заміж. Але серцю не накажеш, і кожна з них зустрічає свою долю. А тут іще погроми й історичні зміни… Самі оповідання Шолом-Алейхема про молочара Тев’є писалися наприкінці XIX – початку XX століття, в епоху, яка в європейській культурі іменувалася «Fin de siecle» (фр. «кінець століття»). У цей час відбувалася остаточна катастрофа традиційного суспільства. Люди були сповнені відчуття кардинальних змін і неповоротності проминаючого старого світу. Так, у мюзиклі на сцену виходить студент із Києва Перчик (його грає лауреат міжнародних конкурсів Юрій Федорченко), який наймається домашнім учителем для дочок Тев’є. Перчик відразу видає свої революційні погляди: «Скоро ми побудуємо суспільство, в якому не буде багатих!», – заявляє він Тев’є. «Я б волів суспільства, де б не було бідних», – втомлено й поблажливо відповідає йому мудрий молочар. Мюзикл повен висловів, які вже пішли в народ і живуть своїм життям. Чого тільки варта, наприклад, фраза «Якщо євреї продали Росію, то в кого вони її купили?» Або: «Як ви ставитеся до нашої влади?» – «Як до жінки. Трішки люблю, трошки боюся, трішки хочу іншої»…
Звичайно, це мюзикл і про любов, про відданість, про взаємини батьків і дітей… Зрештою це оповідь про життя, про те, що все рухається, все міняється. Окремо хочеться сказати про колорит, який є в постановці і який такий близький Одесі. Не відразу навіть віриш, що до цього часу на одеській театральній сцені стільки років не було свого, одеського «Скрипаля на даху», свого молочара Тев’є.
Слід зазначити, що Володимир Фролов блискуче втілив образ Тев’є, його народну мудрість і яскраву індивідуальність. Примітна й робота художника-постановника мюзиклу, заслуженого художника України Станіслава Зайцева. Особливо символічний дах будинку молочара – увесь поламаний, напівзруйнований.
Хоча є й певні недоліки. Спів долинає до верхніх рядів слабко, іноді нерозбірливо. Вся дія мовби замикається на сцені. А хочеться, щоб вона вихлюпувалася до глядачевої зали.
Загалом же постановка вийшла напрочуд своєчасною й актуальною. Багато в чому це заслуга режисера Володимира Подгородинського, який точно розіставив акценти. Він уміє впровадити і в оперету певну додаткову глибину, не зводячи постановку винятково до розважального дійства. Але що казати, якщо один із його задумів – постановка в Музкомедії рок-опери «Важко бути богом» за твором Стругацьких і з музикою Едуарда Артем’єва. Нагадаємо, що в особі
В. Подгородинського Музкомедія здобула постійного головного режисера з індивідуальним творчим почерком. А мюзикл «Скрипаль на даху» – лише підтвердження цьому.
