Березень 1944 року був холодним і сніжним. У жорстоких боях воїни Червоної Армії просувалися на захід. Там, де залишилися домівки та рідні. Чи залишилися? Незважаючи на холод, великі втрати і відчайдушний опір супротивника, вони йшли та визволяли село за селом, місто за містом.
Увечері 26 березня 1944 року розпочалася Одеська наступальна операція Третього Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Малиновського за сприяння сил Чорноморського флоту (командувач – контр-адмірал, з 10 квітня 1944 р. віце-адмірал
П. Октябрський). Саме у плині цієї операції було визволено територію східної та північної частини Одеської області й повністю територію Комінтернівського району, який найближче підступав до Одеси зі сходу. Проти Третього Українського фронту діяли частини німецької групи армій «Південна Україна» (створена 30 березня
1944 р., командир з 25 березня 1944 р. по 8 квітня 1944 р. – генерал танкових військ З. Хейнріц, з 8 квітня 1944 р. – генерал від артилерії М. де Ангеліс).
Завдання стримати радянські війська на півдні та прикривати одеський напрямок наступу нацистське командування поклало на 6-ту німецьку і 3-тю румунську армії. Безпосередньо район Одеси займав 72-й армійський корпус генерала піхоти С. фон Ферстера. Начальником штабу корпусу був оберст (полковник) А. Шмідт.
Наступальна операція була проведена в термін з 26 березня по
14 квітня 1944 р. і мала на меті визволення південно-західного узбережжя Чорного моря, Миколаєва, Одеси і Одеської області. Надаючи важливого значення утриманню Чорноморського узбережжя в районі Одеси, супротивник на підступах до міста створив чотири оборонні рубежі. Він мав час побудувати міцні укріплення, використовуючи велику кількість байраків, урвищ, ярів, озер, річок.
Наступати радянським військам доводилося в умовах поганої погоди, мокрого снігу, що значно зменшувало ймовірність використання авіації з польових аеродромів, і майже повної відсутності придатних до використання доріг. До того ж відчутні людські втрати у попередніх військових операціях були покриті лише частково. Як свідчать очевидці, на початку Одеської операції стрілецькі полки були двобатальйонними, роти – двовзводними. Поповнення отримували переважно за рахунок призваних польовими військкоматами із визволених міст і сіл, частково – виписаними з госпіталів.
Але, незважаючи на всі перешкоди, бійці та командири були сповнені рішучості вибити ворога з півдня України. Ситуація перед початком наступу складалася так: радянські війська незначно переважали супротивника за чисельністю (в 1,3 раза), мали незначну перевагу в танках і самохідних гарматах і велику – в гарматах, але поступалися в літаках.
Супротивник також зазнавав великих втрат, багато німецьких дивізій були зведені в т.зв. дивізійні групи, які ледве нараховували штатний розклад полку. Так, 5-та польова дивізія люфтваффе мала у своєму складі лише один стрілецький (єгерський) полк. Після Одеської наступальної операції ще чотири німецькі дивізії стали «дивізійними групами», втративши більшу частину живої сили і техніки.
Форсувавши Південний Буг, війська 5-ї ударної армії вже
28 березня визволили Миколаїв. Наступного дня частини кількох армій форсували Південний Буг в інших місцях і почали розгортати свій наступ у кількох напрямках. 30-31 березня остаточно було визволено Очаків. Фронт підійшов до теренів Одещини.
Визволення населених пунктів Одеської області відбувалося у плині блискавичного наступу радянських військ. У визволенні Комінтернівського району взяли участь: із південно-західного боку – 248-ма, 294-та стрілецькі дивізії, з західного боку (форсували лиман у районі села Калинівки) – воїни 108-ї стрілецької дивізії. З північного боку (в напрямку Петрівки, Комінтернівського, Кремидівки) діяли 244-та стрілецька дивізія, в напрямку Петрівка – Ониськове – Шомполи – 333-тя стрілецька дивізія.
1 квітня, на 1015-й день війни, були визволені Сербка і Капітанівка;
2 квітня – Олександрівка та Петрівка; 5 квітня – Антоно-Кодинцеве (тепер – Комінтернівське), Визирка, Любопіль, Спиридонівка (тепер Першотравневе), Петрівка, Сичавка; 6 квітня – Олександрівка, Нова Кубанка, Благодатне, Свердлове.
В першу річницю визволення Комінтернівського газета «Перемога» писала: «5 квітня 1944 року ранок був на радість красивим, сонячним, веселим. В село Комінтернівське першими зайшли розвідники. З червоними прапорами назустріч нашим частинам вийшли люди зі сльозами радості на очах. Вони зустрічали своїх переможців з хлібом-сіллю, міцно обіймали, притискуючись до сірих шинелей».
5-6 квітня точилися жорстокі бої неподалік від Кошарів (висота 45,3). 6 квітня 108-ма стрілецька дивізія завдала удару у фланг 15-ї румунської дивізії і досягла висот північніше Свердлового. Особливо запеклі бої відбувалися 7 квітня під час боротьби за Гільдендорф (тепер – Красносілка). Цього дня були визволені Кубанка, Стара та Нова Дофінівка, Чабанка (тепер – селище міського типу Чорноморське), Григорівка та Кремидівка.
Нарешті, 8 квітня було завершено визволення Гільдендорфа. Частини 10-го гвардійського стрілецького корпусу вийшли на рубіж Свердлове – Нова Дофінівка, 37-й стрілецький корпус підійшов до радгоспу «1-ше Травня» (тепер – село Першотравневе). Запеклі бої точилися біля Олександрівки, там билися солдати і командири 86-ї стрілецької дивізії. Між Куяльницьким і Великим Аджалицьким лиманами тривали бої за участю 416-ї стрілецької дивізії.
9 квітня були визволені Корсунці, Шевченкове, Фонтанка та Крижанівка. Визволення Комінтернівського району завершилося. Війська 5-й армії підійшли до одеських околиць, зайняли залізничну станцію Одеса-Сортувальна і готувалися до запеклого бою в умовах міста. Вранці 10 квітня Одеса була визволена від ворожих військ. 14 квітня радянські війська зайняли весь східний берег Дністровського лиману. Війська правого крила фронту 12 квітня оволоділи Тирасполем і форсували р. Дністер. Ворог був відкинутий на десятки кілометрів від Одеси, хоча загроза бомбардування міста залишалася до серпня 1944 р.
Німецькі втрати протягом Одеської операції склали близько 25000 вбитими, понад 10000 полоненими. Було знищено 367 танків, 946 гармат.
Внаслідок Одеської операції було визволено Миколаївську і Одеську області, створено умови для завершення Кримської та проведення Яссько-Кишинівської операції.
