Частка Криму у ВВП України становила не більше трьох відсотків, стверджує директор Всесвітнього банку у справах України, Білорусі та Молдови Чимяо Фан.
Однак разом із цією територією «відпливають» дві третини всього українського вилову риби. Про це йшлося на Першому всеукраїнському форумі вітчизняних риболовів, що відбувся недавно в Києві.
– Втрата, завдана країні та рибній галузі зокрема, більш ніж серйозна, – заявив на форумі голова Асоціації риболовів України Олександр Чистяков. – З анексією Криму ми втрачаємо не тільки судна, але й виробничі потужності в портах Севастополя та Керчі, дві унікальні наукові установи – Південний науково-дослідний інститут морського рибного господарства і океанографії та Інститут біології південних морів, а також морський технологічний університет, що готував фахівців для галузі.
Згідно з заявою заступника міністра аграрної політики та продовольства Олександра Сеня, яку він зробив на брифінгу на початку квітня, судна океанічного рибальського флоту України, що здійснюють нині промисловий лов риби, будуть тимчасово приписані до Одеси.
– Це судна українські, вони ходять під українським прапором і мусять зберегти цей статус та працювати на Україну, – підкреслив О. Сень.
Водночас самопроголошене керівництво Криму дало установку сімом суднам, що перебувають зараз на промислі, прибути до Севастополя. Їм також наказано підняти російські прапори та піти працювати за російськими міжнародними квотами. Капітани поки що не погодилися з даним рішенням. Питання залишається відкритим, але не виключено, що Україна може втратити й ці судна, говориться в публікації сайту trans-port.com.ua.
Втім, проблеми у рибній галузі нашої країни почалися набагато раніше. Наприкінці 80-х років минулого століття у нас був потужний спеціалізований флот, що складався з 238 суден, які добували щороку понад 750 тисяч тонн риби та морепродуктів. Але вже до 2013 року їх залишилося 14, із яких менше десятка здатні вести промисел. Крім того, інфраструктура галузі містила в собі не тільки флот, але й цілу систему доставки продукції та сировини, зберігання та переробки уловів, оптової та роздрібної торгівлі тощо. А це десятки тисяч робочих місць, які втрачено разом з інфраструктурою.
Експерти оцінюють нинішній стан вітчизняної рибної галузі як катастрофічний. Про це свідчить хоча б такий факт: якщо на початку 90-х років минулого століття частка імпорту рибної продукції до України становила лише близько 5 відсотків, то сьогодні вона сягнула 85 відсотків. Щоправда, від цього український споживач тільки виграв, одержавши доступ до різноманітних морепродуктів, асортимент яких налічує понад чотириста вісімдесят назв. Але чи виграла від цього рибна галузь і економіка країни в цілому?
Не краще становише склалося й на внутрішніх водоймах. У результаті багаторічної безгосподарності, браконьєрського лову й тотальної корупції вони також перебувають у депресивному стані. У зв’язку з цим учасники форуму запропонували створити Інтелектуальний центр розвитку рибного господарства України, який розробив би проект стратегічного розвитку галузі.
До речі, торік Одеська обласна рада затвердила програму «Рибне господарство Одещини 2014-2017». Вона передбачає зокрема придбання плідників і рибоводного устаткування, створення електронної бази підприємств регіонального рибогосподарського комплексу та користувачів водних біоресурсів, проведення днопоглиблювальних робіт, скошування водної рослинності, зариблення внутрішніх водойм цінними видами риб і, як результат, збільшення їх видобутку.
