Під час зустрічі з сільським головою Озерного Іваном Георгійовичем Арнаутом ішлося про болісні для цього великого населеного пункту питання. Серед найактуальніших – нормалізація електропостачання.
– Щойно мене обрали на посаду сільського голови, – говорив Іван Георгійович, – я відразу ж став письмово звертатися до відповідних інстанцій щодо цієї проблеми. До цього мене зобов’язували накази виборців. Адже низька напруга в мережі та часті перебої в електропостачанні ніяк не сприяли нормальній життєдіяльності озернянців. Щоб не бути голослівним, наведу приклад. Минулого літа комісія перевірила напругу в моєму будинку – 127 вольтів (!). І це коли сезонне навантаження на наймінімальнішому рівні – з побутових приладів у постійному режимі працюють, либонь, тільки холодильник і кондиціонер. А холодної пори в Озерному, яке, на жаль, попри зусилля громади і влади, досі не газифіковане, починають активно використовуватися електрокаміни й напруга падає нижче 100 вольтів.
Регулярне листування з відповідними інстанціями сільський голова підкріпив службовим відрядженням до столиці. Завдяки прийому в Міністерстві енергетики було ухвалено рішення встановити на території села додаткову трансформаторну підстанцію. Однак, на думку Івана Арнаута, зняти всю гостроту питання можна при поверненні до електропостачання з боку села Коса Болградського району. Адже в часи Радянського Союзу село забезпечувалося електрикою з двох боків – із Ларжанки Ізмаїльського району та з боку Коси. Там встановлено вузлові знижувальні трансформаторні підстанції 35-10 кВ, на які зациклено низку прилеглих сіл. Після розвалу СРСР проводи в напрямку Коси були розкрадені й тепер лінія електропередач не діє. У підсумку на підстанцію стало падати більше навантаження (крім Озерного, це ще Ларжанка й Нова Некрасівка), і там усе частіше вибиває рубильник. А через те, що на цьому об'єкті було скорочено ставку постійного чергового, а також зменшено кількість чергових бригад по району, нерідко проблема стає важкорозв’язною. Якщо, наприклад, стається поламка в Комишівці, розташованій в іншому кінці району, то доводиться чекати кілька годин, поки бригада повернеться звідти до Ізмаїла й уже тільки тоді диспетчер направить її на підстанцію до Ларжанки. Такі багатогодинні затримки в період холодів явно не сприяють зняттю соціальної напруги серед жителів негазифікованого Озерного.
– Вважаю, що відновити лінію в напрямку Коси – цілком реально, – заявляє Іван Арнаут. – Адже практично всі опори лінії електропередач залишилися на місці. Щодо цього наприкінці минулого року я розмовляв із головним інженером Ізмаїльського РЕМ Олександром Дмитровичем Скомороховим і попросив його включити на 2014 рік фінансування відновлення лінії. ІРЕМ відгукнувся на наше прохання та подав відповідну заявку до вищої інстанції. Однак, на жаль, відповідь на цей рік була негативною. Але ми не зневіряємося та сподіваємося в майбутньому на сприятливе розв’язання нашої проблеми.
Цікаво, що в бесіді з головним інженером ІРЕМ сільський голова Озерного висловив також припущення, що, скоріш за все, лінії в напрямку як Ларжанки, так і Коси вже не цілком відповідають технічним стандартам, і це часто є причиною аварійних обривів. Справа в тому, що відстань між опорами ліній електропередач зараз становить 75 метрів, чого, очевидно, недостатньо. При такій довжині, як не натягай проводи, вони все одно провисають і при погодних катаклізмах обриваються. Тому Іван Арнаут попросив при реконструкції лінії врахувати й цей технічний чинник.
– Так, справді, ми включили в заявку проект щодо відновлення лінії до підстанції в селі Коса, – підтвердив О.Д. Скоморохов. – І є всі передумови, щоб у недалекому майбутньому цей проект був профінансований. Щодо низької напруги в мережі можу сказати, що багато чим тут провина й самих споживачів. Справа в тому, що пропускна спроможність мережі розраховувалася ще в часи СРСР, коли не було такого широкого користування електроприладами. Тепер же, коли в масовий побут увійшли потужні кондиціонери, комп’ютери, мікрохвильові печі й таке інше, то відповідно стрімко зросло й навантаження. У цьому й криється одна з головних причин у перебоях із електропостачанням. І щоб у РЕМ були підстави, наприклад, для будівництва нових трансформаторних підстанцій, споживачам слід активніше оформляти технічні умови на збільшення потужностей. До речі, коли сільський голова Озерного Іван Арнаут був на прийомі в Міністерстві енергетики, йому запропонували допомогу в будівництві вузлової знижувальної трансформаторної підстанції 35-10 кВ безпосередньо в самому Озерному – за прикладом Кілії, де взимку в багатоквартирних будинках люди опалюють винятково електрикою. Для конкретного населеного пункту це, звичайно, було б виходом із ситуації. Але наскільки я знаю, значний обсяг цього проекту мусить бути профінансований за рахунок місцевої громади. Жителі села поки що до цього не готові. Зараз озернянці більше розраховують на газифікацію.
Погодився Олександр Дмитрович і з тим, що при відновленні лінії електропостачання слід поліпшувати технічні стандарти. Адже за останнє десятиліття в регіоні погіршилися погодні умови, і вимоги до ліній електропередач за багатьма параметрами тепер мають бути на порядок вищими.
Порушена проблематика аж ніяк не є характерною тільки для села Озерного. На жаль, про подібні претензії до хаосу в електропостачанні випадало чути на зборах у всіх населених пунктах Ізмаїльського району. Зрозуміло, що вирішити всі питання за короткий термін не вдасться. Адже тут потрібні не тільки солідні фінансові вкладення в явно недосконалу систему електропостачання, але й передусім порозуміння між власниками енергокомпаній та споживачами.
