Літературно-музична композиція Ірини Кирпичникової «Тогда лишь становится город героем...», що пройшла в Горіховій вітальні Будинку вчених напередодні знаменної дати – 70-річчя визволення Одеси від фашистських загарбників, не залишила байдужим жодного із присутніх глядачів. І не дивно: пісні, що прозвучали у програмі, присвячені Великій Вітчизняній війні, з дитинства всоталися у наше життя. І хай мало залишилося ветеранів Великої битви, але їхній подвиг ніколи не щезне з пам’яті нащадків, тому що він відображений у чудових книжках, кінофільмах і, звичайно ж, у всенародно улюблених піснях. У кожної з них – свій шлях до серця слухача, своя доля. Ось знаменита «Пісня про Дніпро», яка, до слова, дотепер звучить на могилі Невідомого солдата в Києві. Виявляється, першим її виконавцем у складі фронтового ансамблю був батько одного з учасників теперішнього концерту!
Аж ніяк не прості історії створення пісенних шедеврів, які передували виконанню музичних номерів, ведуча програми І. Кирпичникова поєднувала із проникливими ліричними рядками поетів-фронтовиків. А вокалісти Гаррі Перельдик, Лідія Клінова та Ірина Александровська в супроводі акомпаніаторів Євгенії Воюцької, Тетяни Вижимової і Тетяни Щербакової, буквально запалювали глядацьку залу своїм натхненним виконанням. Ось звучать «Темная ночь», «Враги сожгли родную хату» – і на очі навертаються сльози. А якщо «Синий платочек» і «Майский вальс», то так і хочеться самим потанцювати... І як тільки «заграв» «Старенький баян» Г. Перельдика, дві пари все-таки закружеляли у зворушливому вальсі. Особливо хочеться відзначити камерні, довірчі обставини, що панували в залі. Хтось підказував свій варіант відомої пісні, хтось активно підспівував виконавцям. Півтори години концерту пролетіли непомітно, глядачі після завершення не поспішали розходитися.
Хотілося б, щоб більше на таких програмах було молоді. Адже це заради них, заради їхнього майбутнього віддавали своє життя такі ж молоді люди в одній з найстрашніших воєн на планеті.
