Македонія. Гарна назва, відомі курорти, багата історія. Що ще ми знаємо про цю балканську країну, її мову, культуру? Загалом – не так вже й багато.
Заповнити прогалину ми постаралися, звернувшись до доцента кафедри загального і слов’янського мовознавства ОНУ ім. І.І. Мечникова, кандидата філологічних наук Ольги Пейчевої.
– Напередодні Дня слов’янської писемності ми, зокрема, згадуємо слов’янських першовчителів, творців слов’янської абетки Кирила і Методія…
– І, відповідно, перших слов’янських рукописів – перекладів християнських текстів. Саме Святі рівноапостольні Кирило і Методій найбільшою мірою причетні до поширення між слов’янськими племенами вчення Христового зрозумілою для них мовою. Як ми знаємо, від народів Візантійської імперії до західних слов’ян проникло й швидко поширилося християнство. Але, слухаючи богослужіння незрозумілою мовою, слов’яни не могли засвоїти істини нового для них вчення. Так було до IX століття, коли святі брати Кирило і Методій були покликані дати слов’янам розуміння християнського богослужіння й перекласти для них книги Святого Письма з грецької на слов’янську.
– Пам’ятається, у навчальних програмах школярів-болгар нашого регіону почесне місце відведено послідовникові Кирила й Методія – Клименту Охридському.
– О, це одна із найшанованіших історичних особистостей у православному світі. Климент народився в Македонії, місті Охриді, розташованому на березі однойменного озера. Його можна назвати «Вічним містом»: вік – понад 2000 років. Друга його назва, звичайно, неофіційна – «Балканський Єрусалим». Він став одним із центрів зароджуваної слов’янської писемності. У IX столітті на береги Охридського озера прибув християнський чернець-місіонер Климент. Зібравши близько 3,5 тис. учнів, він за cім років побудував безліч церков, де провадилася служба слов’янською мовою. Тут ним була заснована Охридська книжкова школа – перший навчальний заклад слов’янською мовою. Використовуючи глаголицю, створену Кирилом і Методієм, Климент та його учні переклали на слов’янську мову безліч богослужебних книг і створили оригінальні твори. Найвідоміший учень Климента – Наум Охридський. Вважається, що саме в Охриді вперше був створений алфавіт кирилиця – письмо, яким дотепер користуються в російській, українській, білоруській, болгарській, сербській і македонській мовах. Протягом п’яти століть тут створювалися сотні рукописних книг, що розходилися по землях Болгарії, Сербії, Прадавньої Русі, Молдавії й Волощини, будувалися церкви: св. Николи Больничного, св. Богородиці Захумської, св. Климента. Але багато церков у період турецького панування були перетворені на мечеті.
У 1394 році, як ви знаєте, місто окупувала Османська імперія, під владою якої воно залишалося до 1912 року, поступово занепадаючи. Але сьогодні Охрид є великим культурним славістичним центром.
– І відомим македонським курортом зокрема. Але повернімося до розмови про Македонію в розрізі культурному.
– Сьогодні усе ще провадяться активні суперечки гуманітаріїв про те, «чия це земля»: чи вважати її спадкоємицею Візантії, чи Великого болгарського царства, чи Сербії? Чи є македонська мова діалектом болгарської або сербської. Усі ці невгасаючі суперечки пов’язані з тим, що територія нинішньої Македонії завжди була «на перехресті», де стикалися різні імперії й культури.
Проте вона зазнала найбільш істотного й сприятливого культурного впливу з боку Візантії. Не випадково один з найбільших російських мистецтвознавців, член-кореспондент АН СРСР Віктор Лазарєв навіть впровадив у науку таке поняття, як «македонський культурний коридор». На його переконання, саме по цьому коридору найбільш інтенсивно, у порівнянні з іншими регіонами слов’янського світу, поширювався візантійський культурний вплив, що сприятливо позначився на розвитку власне слов’янської культури. Самі солунські брати, першовчителі слов’ян Кирило і Методій, персоніфікують собою цей процес. Вони однаковою мірою належать як слов’янському, так і візантійському культурному світу.
– Ми дуже мало знаємо про македонську мову. Як вона формувалася?
– У ХIХ столітті у початковій школі македонські слов’яни могли навчатися рідною мовою (звичайно, діалектом), а для одержання подальшої освіти повинні були їхати за кордон, найчастіше до Росії. А у першій половині ХХ століття і початкова, і середня освіта в Македонії провадилася лише мовою правлячої держави, тобто чужою мовою. Так було аж до закінчення Другої світової війни і перегляду кордонів держав, що пішов за цим. У 1945 році офіційною мовою і мовою загальної освіти в новосформованій державі – Республіка Македонія, що увійшла до складу Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія (СФРЮ), стала тільки-но кодифікована рідна македонська літературна мова. Таким чином, протягом століть македонська мова функціонувала лише при неофіційній повсякденній комунікації, між своїми, і називалася вона найчастіше «наша мова». Для такого виду комунікації були достатні локальна сільська або міська говірка.
Щоправда, можливо, на початку ХХ століття стали формуватися регіональні койне (спільний діалект) навколо великих міст, таких як Бітоль, Охрид, Скоп’є. До спроб формування власне македонської літературної мови вживали з другої половини ХIХ століття Так, на початку ХХ століття була створена літературна македонська мова, кодифікована на базі центральних західномакедонських говорів випускником С.-Петербурзького університету македонцем Кристе Місірковим. Але цей цінний досвід внаслідок історичних причин не набув поширення, про нього в Македонії практично не знали. У першій половині ХХ століття важливу роль у процесі формування літературної мови відіграла македонська національна література, що тільки зароджувалася, особливо драма й поезія, яка спиралася на фольклор.
Слід підкреслити, що, до формування нації, македонський етнос (у більшості його представників) не відносив себе ні до болгарського, ні до сербського етносів.
Літературна македонська мова була кодифікована урядовим декретом. Над виробленням кодифікаційних норм в 1945 році працювала спеціально призначена урядом Республіки Македонії комісія, до якої входили відомі особистості. Наприклад, поет
В. Марковський і випускник Белградського університету молодий поет Б. Конеській, згодом найбільший македонський поет і відомий у світі вчений. Запровадження кодифікованої македонської мови в республіці докорінно змінило всю мовну ситуацію при всіх видах комунікації: офіційної й неофіційної. Можна було говорити й писати рідною македонською мовою.
Донедавна ми говорили своїм студентам-славістам, що македонська літературна мова – наймолодша зі слов’янських, але з розпадом Югославії стали утворюватися й інші молоді мови – чорногорська і боснійська (або босанська).
