Знаковою для колективу стала вистава «Одеса», прем’єра якої відбулася 15 квітня 1945 року – до першої річниці визволення Одеси від фашистських окупантів.
...Ранкове сонце гріє плеса,
Повиті у серпанок мли.
Вставай, нескорена Одесо!
Весна прийшла.
І ми прийшли,
– читаємо в програмці вистави рядки з вірша «Посвята героїчним оборонцям міста» одеського поета Григорія Плоткіна.
У програмці до вистави режисер-постановник Б. Тягно писав: «П’єса Григорія Плоткіна «Одеса» запалила наш колектив своєю непідробною щирістю, ліричністю та силою життєвої правди... Основною темою п’єси є велика моральна сила нашого народу, наших доблесної армії та флоту. На сцені поряд з командуванням діють так звані середні люди, які волею подій і обставин піднесені на висоти патріотичного подвигу. З сукупності цих людей мусить складатись синтетичний образ армії і народу, злютованих в одне ціле єдиними прагненнями і помислами».
Прообразами героїв п’єси були реальні люди, які захищали місто, проте п’єса Плоткіна – не хронікально-документальний твір. «Кожен з персонажів являє собою збірний образ, створений з окремих рис різних людей, з їхніми характерними особливостями, з їхніми спільними деталями. Мені хотілось створити драматичну поему про стійкість і мужність радянських патріотів, про незламність духу нашого народу», – читаємо в програмці слова драматурга.
Показано основні моменти оборони Одеси, на тлі яких відбувалося формування характерів героїв. П’єса Г. Плоткіна була першим художнім твором про героїчну оборону Одеси.
В центрі драматичної оповіді – родина робітника, старого майстра Петра Івановича Вернидуба (І. Твердохліб). Це його дружина Ганна Юхимівна (Г. Мещерська), дочка Людмила Вернидуб (Б. Михалевич), Мура Вернидуб (Т. Фесенко), Хома (Н. Кайкова). Для старого робітника Вернидуба, роль якого виконував Іван Твердохліб, і праця біля верстата, і оборона рідного міста – справа патріотична, справа честі. Тому він з однаковою серйозністю і буденною діловитістю займається і ремонтом танків на своєму заводі, і клопотанням про присвоєння одному з танків наймення «О.С. Пушкін», і власноручним водінням у бій цього танка проти фашистів.
Андрій Крамаренко виконував у виставі «Одеса» роль контр-адмірала Турганова – командувача укріпленого району. В його характері особисте органічно поєднується з громадським. Він людина з великої літери, комуніст.
Ось відважний матрос-старшина другої статті Сашко Гриценко (Г. Бабенко), два нерозлучних друга – рядові– «мушкетери» Джоня Мировецький (О. Луценко) і Микола Чибрик (В. Балакін), старший лейтенант Берідзе (К. Шумкін), лікар Надія Зозуля (Т. Ходаченко), санітар (М. Любенко), телефоніст (Я. Тельний), Кошуба (А. Спідлен), ад’ютант контр-адмірала (А. Біляєв). Всі ці персонажі так чи інакше – на фронті й в тилу – кували велику перемогу... Ось командир прославленої морської піхоти Архіпов, в якому так легко було пізнати знаменитого полковника Осипова (М. Богданов), високі військові начальники – контр-адмірал Турганов (А. Крамаренко), член військової ради Анатольєв (Й. Маяк), генерал-лейтенант Скарун (А. Лев), полковник Зайцев (В. Касьян).
Хвилюючі події осені 1941 року... для глядачів театру навесні 1945 року – то ще не було минулим, історією...
Не згасне слава днів суворих,
здобута нами у бою:
Одесу згадуючи, ворог
загибель згадує свою...
Посвяту у виставі «Одеса» виконувала артистка Ганна Бабенко.
Музику до пісні написав завідувач музичної частини театру Василь Штайгер. Атмосферу Одеси періоду окупації відтворив у художньому оформленні П. Злочевський.
Дорогоцінні свідчення про ті далекі весни зберігаються в музеї історії Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька. Фонди музею постійно поповнюються. Ви, дорогі одесити, можете не тільки познайомитися з історичними матеріалами, а й допомогти у їх поповненні, адже ще є в нашій Одесі люди (їх з кожним роком стає все менше і менше), котрі пам’ятають події тих героїчних років. Будьмо уважні й чуйні до нашої історії й до тих, хто поруч.
