Він відбувся в «Летючій миші» Одеського театру музкомедії.
Прем’єра оперети Штрауса була ще 1874 року й відтоді мала незмінний успіх у глядачів. А з появою кіно цей твір екранізовано в різних країнах близько 20 разів. Однією з найвідоміших для нашого глядача залишається стрічка 1979 року, яку режисирував Ян Фрід. І, звичайно, кожен свідомий власної гідності театр оперети неодмінно мав у репертуарі свою версію.
Знаменна одеська постановка народного артиста України Володимира Фролова прийняла молоду зміну.
Роль князя Орловського вперше виконав Сергій Федоренко, який нещодавно закінчив консерваторію. За один сезон він зіграв у всіх прем’єрах, хоча паралельно навчався в музакадемії ім. А. Нежданової. У його репертуарному списку Марсель («Фіалка Монмартру»), Кіт («Кіт у чоботях і Кішка в чобітках»), Перчик («Скрипаль на даху»). Князь Орловський – друга класична роль Сергія в театрі. Артист відзначив, що це зворушлива для нього подія та велика відповідальність – грати в одній з найвидатніших оперет.
В одній з головних ролей – Генріх Айзенштайн – виступив лауреат міжнародного конкурсу вокалістів Юрій Федорченко. Колись у «Летючій миші» грав князя Орловського. Жартує, що для нього це підвищення.
– Роль Орловського вокальніша, а грати Айзенштайна – виклик передусім акторові. Цю роль я зробив по-своєму, але намагався не відходити від традиції та радився зі старшими товаришами. Проте в третьому акті ви почуєте деякі експериментальні ходи, – говорить артист.
Юрій Федорченко служить у театрі лише кілька сезонів, але вже встиг зіграти всі провідні партії в класичному репертуарі: Тассіло в «Маріці» та Марселя у «Фіалці Монмартру» І. Кальмана, Мурзука в «Жирофле-Жирофля» Ш. Лекока, Графа Данила у «Веселій вдові» Ф. Легара, інші ролі в мюзиклах і дитячих виставах.
Іскриста, весела, дотепна оперета «Летюча миша» – фарс, низка кумедних ситуацій. Чоловік Розалінди, Генріх Айзенштайн – легковажний бонвіван, охотник до адюльтерів, обманувши обридлу дружину, рушає на бал-маскарад і закохується там у таємничу графиню в масці. Він і не підозрює, що під маскою – Розалінда. Усе скінчиться добре й кожен знайде собі щастя.
Молоді артисти Одеської музкомедії внесли в постановку свіжий струмінь, оперета зазвучала особливо, по-новому яскраво, хвацько. Артисти додали образам свою неповторну індивідуальність і органіку. Сьогодні музкомедія може пишатися цілою плеядою солістів, які вже змусили говорити про себе та склали ядро молодої трупи театру.
