З тих чи інших причин ми втратили багато які соціальні наробітки попередніх поколінь. На жаль, торкнулося це й розвитку фізкультури та спорту в сільській місцевості. Одна з основних причин – недостатнє фінансування.
Але не буває правил без винятку. В Ізмаїльському районі, наприклад, вдалося зберегти не тільки кадри, але й масштаб змагань. Начальник методичного кабінету Ізмаїльської РДА з фізкультури та спорту Михайло Мийнов вважає: справа в тому, що сільгосппідприємства аж ніяк не квапилися відмовлятися від соціальної складової своїх турбот. Так, наприклад, у КСП «Прогрес» (Кам’янка) ще п’ять років тому спортінструктор одержував зарплату в касі базового господарства. І це при тому, що ще один спортінструктор значився в сільраді.
Сьогодні з 19 сільрад, що входять до адміністративного складу району, ставка інструктора є в 17 (10 із них на повну ставку і 7 – на півставки). Ще один спортінструктор на громадських засадах працює в Першотравневому. І за словами Михайла Кириловича Мийнова, трудиться не гірше за своїх колег. Немає спортивного лідера тільки в найвіддаленішому населеному пункті – Новій Покровці. Але це й найменше село в районі, де практично відсутня молодь. Тож тут фактично й немає потреби тримати штатну одиницю.
– Багато чим завдяки переємності кадрів нам вдалося зберегти й систему проведення масових спортивних змагань, – вважає Михайло Кирилович. – А це й методика, і організація. Наприклад, тільки за перші чотири місяці поточного року з 18 районних сільських спортивних ігор уже відбулися змагання за 12 з них. Тільки у футбольних баталіях взяла участь 41 команда (22 у дорослій віковій категорії й 19 у юнацькій). А ще 27 команд гідно відіграли в міні-футболі. Така активність, до речі, є рекордною за всі роки проведення районних спортивних ігор, включаючи й період СРСР. У баскетбольних матчах брало участь 19 команд, у волейбольних – 26 (18 чоловічих і 8 жіночих). Загалом же було зареєстровано 1800 спортсменів. І підкреслю, що всі вони не школярі.
Відзначимо, що переємність кадрів є і в спорткомітеті райдержадміністрації. Адже сьогодні естафету від Михайла Кириловича, у якого за 37 років активної праці у сфері сільського спорту є накопичений величезний досвід і знання, приймає молодий та перспективний головний спеціаліст відділу сім’ї, молоді та спорту Геннадій Барков, який виріс, до речі, в родині спортінструктора із селища Суворового. Завдяки сплаву досвіду та молодості, Мийнова й Баркова, в районі на належному рівні організовано й навчання кадрів. Проводяться семінари-практикуми.
– Загалом ми вже провели 295 практикумів, – з гордістю констатує Михайло Кирилович. – Як правило, по черзі виїжджаємо до того чи іншого населеного пункту. На захід неодмінно запрошуємо й сільського голову. Тому на порядку денному першим питанням значиться доповідь керівника місцевої громади про соціально-економічний стан села, розвиток спорту. Цікаво, що за нашими рекомендаціями кожна сільрада обов’язково раз на два роки розглядає питання про стан спортивного життя в селі. На засіданнях же виконкому ця тема присутня регулярно.
У програмі семінарів після опрацювання теоретичної частини, проведення письмових тестів – в обов’язковому порядку і спортивні ігри, які, як правило, збігаються з «матчастиною»: якщо в теорії вивчали футбол, то й грають у футбол, якщо ж армрестлінг, то відповідно в силових сутичках на руках сходяться й інструктори. Тут же учасники здобувають і суддівські навички. Явка на семінарах-практикумах завжди вища за середню – 14-16 учасників. Навіть у віддаленій від райцентру Комишівці, куди й транспорт ходить не так регулярно, та й дороги не в найкращому стані, зареєструвалися 10 чоловік.
Порівняно з іншими районами у нас розвинена й матеріальна база: два сучасні стадіони з чудовим трав’яним покриттям у Кирничках і в Багатому, ще два стадіони в Утконосівці та Кам’янці, плюс 18 футбольних полів. У послужному списку району – у відмінному стані міні-футбольне поле зі спецпокриттям у Кам’янці. У тому ж селі є й безсумнівна гордість цілого українського Придунав’я – Палац спорту. У районі є шість стаціонарних борцівських залів.
Попри убогість бюджетних коштів, матеріально-технічна база, завдяки підтримці спонсорів і місцевих жителів, і далі зміцнюється. Так, торік у приміському селі Броска було відкрито в різних частинах населеного пункту два ігрові майданчики. Самотужки обладнують спортивні містечка в Озерному і Дунайському.
– У спорті, як і загалом у житті, мабуть, найголовніше – не зупинятися, – підкреслив, завершуючи нашу бесіду, Михайло Мийнов.
