«Ничто на земле не проходит бесследно…» – рядки пісні, що лунала того сонячного ранку, змушували завмирати та стискатися серця людей, які зібралися на подвір’ї Біляївської ДЮСШ, щоб ушанувати пам’ять Віталія Степановича Бендяка, якому мало б виповнитися 80 років.
Саме з його ініціативи та за його підтримки було споруджено будинок спортшколи, на якому тепер відкрито меморіальну дошку. З цього навчального закладу вийшло чимало гідних вихованців.
– Я особисто брав участь у будівництві. Навіть пам’ятаю місце, де в блоковому фундаменті покладено монети. Віталій Степанович зміг залучити організації, радгоспи до активної участі та допомоги. І будівництво стало народним! Ані проблема з матеріалами, ані брак коштів не стали на заваді цій добрій справі. Віталій Степанович і потім опікувався життям школи, підтримував спортсменів, – ділиться спогадами І. Гладишев, який на той час був головою добровільного спортивного товариства «Колос».
27 грудня 1982 року Біляївська дитячо-юнацька спортивна школа привітала своїх вихованців. І це була знакова подія для всього району. Адже завдяки завзяттю, патріотизму та наполегливості керівника і згуртованості громади діти, молодь отримали змогу фізично та естетично розвиватися. Голова райдержадміністрації О. Іваницький, заступник голови районної ради О. Степаненко, міський голова М. Бухтіяров, перший директор ДЮСШ В. Богдан, нині чинний директор О. Харитонов, друзі, колеги, товариші Віталія Степановича – всі мали що сказати цього святкового дня. Лунали промови, спогади, слова вдячності… Кожен виступ оплесками вітали вихованці спортивної школи та їхні наставники. Багато хто з юних спортсменів цього разу вперше почув про людину, якій завдячує можливістю займатися улюбленою справою.
…Хвилина мовчання та покладання квітів до меморіальної дошки. Такі особистості не вмирають. Вони живуть у своїх добрих справах, спогадах людей, у невгасимій енергії душ. Наприкінці урочистостей на районному стадіоні відбувся футбольний турнір пам’яті В.С. Бендяка серед команд юнаків 2002-03 років народження з Одеси, Біляївки, Іллічівська, Сарати, Ясьок та Маяків.
Кожен із нас знаходить у чомусь сенс життя. Хтось прагне досконалості та саморозвитку, інші накопичують матеріальні цінності. Але як свідчить саме життя, сенс його зовсім простий, зрозумілий. І підвладний кожному, хто здатен озирнутись навколо себе, поглянути на світ очима людини небайдужої. Це і є життя, присвячене людям.
