...І, здається, тут він проживе довго... В Одеському академічному російському драмтеатрі Георгій Ковтун, Заслужений діяч мистецтв Росії, поставив музичну комедію Карло Гольдоні «Труффальдіно, або слуга двох панів».
Але першим відомого італійського драматурга привів до театру режисер Олексій Литвин із «Кумедним випадком». До речі, за своє 86-річне життя Гольдоні написав понад 260 п’єс. Багато з них – про кохання, про невдалі або вдалі заручини... Але завжди із щасливим кінцем. Згадайте купця Фліберна в «Кумедному випадку». Блискуче зіграв цю роль Народний артист України Олег Школьник. Згадайте і його сина, справжнього французького нареченого, якого зіграв актор Михайло Ігнатов...
І ось на сцені у «Слузі двох панів» розгортається ще одна любовна інтрига. Заварив її бешкетний, веселий, малограмотний Труффальдіно, який приїжджає до Венеції заробити, але волею випадку стає слугою двох панів. Труффальдіно (актор Олександр Владиченко) -– чарівний і звабливий. Панянкам він подобається. Вони навіть і заміж за нього не проти... Він увесь час втрапляє в халепу (випадок з листами, коли ним були переплутані адресати), але однак вміло викручується з будь-якої ситуації. Чудово співає й танцює, і навіть трюкач. Легко, щоб піднятися над Бригеллою, господаркою готелю, він стає на два стільчики на столі і впевнено зістрибує з них. Браво, браво, Труффальдіно! Він баламутить, але щиро. Розкутий, вміє привабити до себе всю венеціанську компанію, до якої потрапив випадково. Його діалоги із Бригеллою (акторка Гуллер Полякова) дуже правдоподібні, а сама вона майстерно зіграла свою роль, із самого початку й до кінця дуже точно композиційно провела її. Ані найменшої фальші.
Драматургічно правдиво вибудувала свою роль Сміральдіна, Заслужена артистка України Світлана Горчинська. Вона часом наївна, разом з тим по-жіночому мудра. Її монологи композиційно вдалі, настільки переконливі, що іноді забуваєш, що ти в театрі. А чи це не найголовніша здатність актора – змусити публіку повірити тобі?..
Зізнатися, ішов на комедію Гольдоні, комедію дель арте, з деяким скептицизмом: дуже тиснув образ Труффальдіно, талановито створений Костянтином Райкіним у відомому кінофільмі. Та ще подумав: ну хіба трупа зможе витримати стилістику комедії дель арте? Напевно, побачу такий собі балаган: з танцями, піснями, фехтуванням, натягнутими буфонними жартами, трюками. До речі, із цього жанру виріс театр пантоміми, особливо шанований у Франції.
Але я помилився. Балаган з різноманіттям театральних прийомів і жанрів логічно вибудуваний режисером Георгієм Ковтуном. Вийшов такий синтетичний жанр із танцями та доречною мімікою і піснями (багато пісень виконувалися наживо).
Музику, яка вдало лягла на канву вистави, написав композитор-одесит Сергій Дмитрієв. Вона не інородна. Запам’ятовується. А костюми – як з 18 століття. Розкішні. Добре, що директор театру, Заслужений працівник культури України Олександр Копайгора, не поскупився на їх створення. Костюми, так би мовити, вживляють нас у минуле.
Буяє вистава і невербальними засобами спілкування із залою – мімікою і жестами, які доповнюють, підкреслюють образи акторів... І все з жартами та витівками...
Автор висловлює своє враження про одну виставу з одним складом. Але є ще й інший, рівнозначний першому. Зіграно чотири вистави, і всі вони пройшли з аншлагом. 2 листопада Гольдоні запрошує до театру, а квитки майже всі продані. Чи це не говорить про те, що одеситами музична комедія Карло Гольдоні прийнята. А отже, драматург надовго оселився в театрі.
