Спускаемся с крутой горы в долину, где, несмотря на ранний час, словно пчелиный рой в улье, шумит село: кто-то собирает овощи и приводит в порядок свою усадьбу, кто-то зачищает почву под вспашку, выпасает скот...
Работники ООО «Ивашковское» хлопочут в основном на машинном дворе и зерновых складах. Работа ответственная: надо позаботиться о сохранении зерна и подготовить технику к весне.
У тракторній бригаді, що розташувалася неподалік від адміністративної будівлі, вишикувалася техніка. За старшого завідувач гаража Анатолій Семенович Костенко. Він уособлює кілька хліборобських поколінь. Чимало років сам віддав землі. Знає, чим дихає кожен агрегат у господарстві і чого потребує поле для високого врожаю. Цього мудрого керівника надзвичайно цінує директор товариства Михайло Погорілий.
Колектив бригади – це кваліфіковані механізатори. Серед них – Микола Іванович Фасоля, майстер із напрочуд умілими руками, який може ремонтувати техніку навіть із заплющеними очима. Він віддав улюбленій справі вже 30 років. Старші працівники пам’ятають часи, коли на подвір’ї колгоспної бригади збиралося понад півсотні механізаторів. Змінилися покоління, прийшла потужніша техніка, але взаємини людини з полем залишаються традиційні: земля потребує чутливих і дбайливих рук, без яких доброго врожаю не буде. Які б технології не приходили на допомогу, головною дійовою особою залишається механізатор.
– Зараз готуємо техніку до роботи навесні. Також переробляємо збіжжя, очищаємо його, доводимо до потрібної кондиції, – розповідає директор товариства Михайло Погорілий. – Урожай дався нелегко, тому кожен його кілограм – на вагу золота. Ми робимо все, на що спроможні, аби розвивалося господарство, зростав добробут пайовиків та збільшувалися врожаї. Вже три роки співпрацюємо з фірмою «Монсанто», насіння кукурудзи якої дає урожайність 80-90 центнерів з гектара при волозі 14 відсотків, – зазначає директор.
Посівну кампанію господарство завершило. От тільки селяни потерпають, що опадів було мало, тому довелося загортати зерно в сухий грунт. Через це чи не доведеться пересівати ріпак, який поки що пробують врятувати, застосовуючи різні технології? З іншого боку, суха погода сприяла збиранню кукурудзи. З природою боротися неможливо, вважає досвідчений хлібороб, але можна пристосуватися до її примх, маневруючи розумними технологіями.
З перспективою на майбутній добрий урожай у господарстві засіяли великий озимий клин – майже тисячу гектарів. Із них понад 400 гектарів пшениці, 80 – ячменю. Керівник переконаний, що озимі культури ефективніше використовують осінню та весняну вологу, швидше достигають, дають кращий урожай. Ризик? А коли хлібороб не ризикує? Але ж працює коло землі, у тваринництві, бо добре усвідомлює, що від стабільності сільського господарства залежать економіка країни та її безпека, статки краян.
Цьогоріч планують оновити технічний парк. Техніка стара, зносилася, а робота хлібороба непроста. Тож хочеться, щоб комбайнери працювали влітку на комфортних комбайнах, не відчуваючи спеки за вікном, розмірковує хлібороб з діда-прадіда.
Господарство майже повністю розрахувалося з пайовиками, за винятком того, що люди ще не отримали кукурудзу, збирання якої на завершальному етапі. Зарплата виплачується тільки у грошовому еквіваленті. Той, хто хоче працювати, забезпечений постійною чи сезонною роботою.
Дбають тут і про розвиток тваринництва. Займаються вирощуванням свиней, одержуючи високоякісну продукцію. Завдяки цьому створено нові робочі місця.
Заслуга аграріїв в тому, що на території сільської ради працюють цех з виробництва макаронів, крупорушка, млин, олійня. Це позбавляє людей від поїздок у район, щоб змолоти зерно чи збити олію. Забезпечує товариство і шкільну їдальню всіма необхідними продуктами, щоб сільські діти могли повноцінно харчуватися.
Господарство дбає і про розвиток сільської громади. Так, не шкодує коштів на підтримку у гарному стані доріг, ремонти школи та дитсадка. За його сприяння облаштовано сільський ринок, прокладено мережу водопроводу, що стовідсотково забезпечило село водою. Усе як у добрих господарів.
Як ви думаєте, про що сьогодні найбільше турбується село? Думаєте, про заготівлю паливно-мастильних матеріалів, добрив, якісного насіння, оновлення техніки, ціни? Звичайно, про це теж. Але складові майбутнього врожаю відійшли сьогодні на другий план, бо вони так чи інакше будуть хліборобами забезпечені.
Головний біль селянина – війна на сході країни, яка негативно позначається на політичному, економічному, соціальному житті всієї України, а отже й на сільському господарстві. А село ж має вчасно орати, сіяти, збирати, щоб країна мала хліб і до хліба. На жаль, і нинішні покоління знають, що таке війна, кажуть івашківці. Троє жителів Івашкового сьогодні в зоні АТО, обстоюють незалежність, свободу і мир своєї країни та власних родин. І тому тут моляться за їхнє щасливе повернення додому, до мирної праці.
…А час уже мчить село до тієї пори, коли знову треба буде виходити в поле… і вести битву за новий врожай.
