До Дня міста Балти було приурочено відкриття першої персональної виставки Сергія Шендеровського у великій залі історико-краєзнавчого музею. Церемонія збіглася з 50-річчям добре знаної та шанованої в Балті людини. У більшості з майже сотні жанрово, стилістично та технічно різноманітних робіт – урбаністичні мотиви.
Сергій Шендеровський захопився живописом іще у шкільні роки. По-різному, часто не так, як бажалося, складалася його доля, але в ньому завжди жила душа художника, тож Сергій усіляко прагнув виразити її, відобразити свій внутрішній світ на полотні. Дуже багато працював над собою, взявши за взірець видатні досягнення художників ХІХ-ХХ століть, зокрема й імпресіоністів, сюрреалістів, кубістів та інших представників модернізму. І опанував усе розмаїття творчих методів – виставка підтверджує це.
Окремо – невеликі реалістичні картини. Це переважно міські пейзажі, зображення будиночків, виписані з ліричним почуттям, особливим пієтетом. Подібний підхід видно і в портретах земляків. До речі, як сказав сам С. Шендеровський, реалізм у його творчості – це, так би мовити, балтський реалізм, тобто пов’язаний з малою батьківщиною. Привертають увагу й натюрморти, але вони вже виконані в імпресіоністській манері, з використанням яскравіших барв і виразніших контрастів. Серед них, зокрема, дивовижні «Одиноке сонце», «Асоціації», «Маки для Бекшиньського», «Пробудження», «У засідці» (з певними гумором і загадковістю) та особливо привабливе ліричністю невелике полотно «Настрій». (До речі, більшість із представлених робіт мають розмір у межах 0,3-0,8 кв. м.)
Широкою є палітра сюрреалістичних картин. Це «Сон містера Ноббса», «Примірка», «Перше освідчення, останнє прощання». Тут і інтрига, і гра почуттів, і гумор з іронією. Такими ж якостями наділені «Всенародне похмілля», «Творення галактики» та «Музика просвітлених». У цих та схожих роботах позначається ірраціональне світобачення, подеколи трансцендентальне мислення. Це одна з найяскравіших складових таланту художника, що променіє дивовижною енергією, світлом і теплом.
Загалом же картини художника сприймаються як сканування його внутрішнього світу на загальнолюдське буття. Світла мрійливість митцевого духу подається нам в енергії незвичайних образів, що непіддатні раціональній трансляції, але несподівано нам близькі.
Своєрідність асоціативного художнього мислення Сергія Станіславовича зваблює якимось магнетизмом, що не дає глядачеві (навіть випадковому) залишитися байдужим, змушує знову та знову повертатися до чарівних образів.
Михайло ГЕРШКОВИЧ, член Національної спілки журналістів України
