2014 рік Указом Президента України оголошений роком учасників бойових дій на території інших держав.
Незгладимий слід у житті людей залишила війна в Афганістані. Про десятирічний збройний конфлікт знає практично кожен у нашій країні. Серед 3360 українців, які загинули та пропали безвісти в цій азійській країні в період 1979-89 рр., 226 – наші земляки, жителі Одещини.
У цьому списку й Олександр Поцар. Його ім’я залишиться навічно в пам’яті земляків назвою однієї з вулиць і школи в рідному Дальнику Овідіопольського району.
Сільська рада на чолі із Сергієм Крутюком приділяє особливу увагу ветеранам війни, праці та військової служби. 15 лютого 2014 року, в день 25-річчя виведення військ із Афганістану,
С. Крутюк запропонував створити «музей Афгану» – разом із залою бойової слави ветеранів Великої Вітчизняної війни. Це стало хорошою підмогою у справі військово-патріотичного виховання молоді. Експозиція містить у собі фотографії, матеріали про загиблого земляка Олександра Поцара, прапори родів військ, майно й однострої солдатів та офіцерів, а також бойову техніку, що застосовувалася у війні.
Створення музею С. Крутюк доручив голові Ради ветеранів села Дальник, членові виконкому сільської ради, полковникові у відставці, ветеранові Афганської війни Василю Новосьолову. У цій шляхетній справі брали активну участь директорка школи Наталя Зубенко, перший заступник голови Ради ветеранів, полковник у відставці, ветеран Збройних сил України Віктор Сушко, а також активісти, ветерани.
Першого вересня 2014 року у школі почав діяти музей Афганської війни. У його відкритті, за дорученням голови правління Одеської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) генерал-майора у відставці Юрія Єрмакова, взяв участь гвардії полковник у відставці, учасник бойових дій в Афганістані Олександр Луганський.
– Це цікавий, своєрідний музей, – розповідає полковник. – Я дивлюся на ці фотографії і впізнаю гори, аеродром, річку Кабул – Джалалабадський гарнізон. Ось незвичайний експонат – кермовий стовпчик від автомобіля МАЗ-500. В Афганістані на ньому перевозили паливо для бойової техніки. Ми такі називали наливниками. Ця машина була підбита на гірській дорозі Саланг – Кабул.
Особливе місце в музеї посідає відкритий майданчик зі справжньою бойовою технікою й озброєнням. Бронетранспортер і дві гармати вели вогонь по позиціях душманів у горах Афганістану. Вони були отримані від Міністерства оборони України завдяки активним зусиллям В. Новосьолова та В. Сушка.
Зібрано також експонати часів Великої Вітчизняної війни. Є трофейна стрілецька зброя солдатів фашистської Німеччини. Знайшли й 20-літрову каністру для палива зразка 1941 року. З такої посудини наповнювали бензобаки фашисти на самому початку війни.
В. Новосьолов проводить уроки мужності. Йому, що свого часу закінчив Одеське військове артилерійське училище, є що розповісти про роль «бога війни» у збройних конфліктах. Він командував батареєю в Афганістані, ходив у гори на бойові операції як розвідник – коректувальник вогню.
– Такої кількості натуральних експонатів, що розповідають про війну та військову службу, в Одеській області немає в жодному сільському музеї, – говорить О. Луганський. – Доторкнешся до знайомої броні, і в пам’яті знову звучать до болю знайомі команди: «По машинах!..», «Вогонь!».
– Зі створенням музею діти стали більше вникати в історію Афганської війни, – говорить директорка школи Н. Зубенко. – З величезною цікавістю чекають зустрічі з ветеранами. Регулярно проводяться уроки мужності, інша військово-патріотична робота. Юному поколінню важливо знати, як воювали діди.
На фотографіях – Саланг, Кабул, Джелалабад, Асадабад, Газні, Баракі, Баграм, Кандагар… Війна навчила цінувати людське життя, кожну її мить. Багатьом вона дала те, чого не було раніше і, можливо, не буде, – справжню дружбу, готовність постояти за товариша. Ветерани-афганці поставили перед собою вельми важливе завдання – зберегти й донести правду про війну. Щоб люди пам’ятали, яка вона нещадна.
