Уже кілька років у селі Гребеники діє козацька сотня Українського козацтва. Передусім своє завдання вона вбачає у військово-патріотичному вихованні школярів. Кожного року до лав цієї організації вступає декілька десятків учнів місцевої школи. Нещодавно приймали увесь четвертий клас, де навчаються лише хлопчики. З нагоди цього своєрідного свята на шкільному стадіоні зібрався чималенький гурт. Гордо й урочисто звучала з вуст козачат клятва, а козачий отаман Володимир Романенко приділив увагу кожному з хлопчиків, сказавши напутні слова, вручив на спомин про подію сувеніри.
– За чотири роки ми зробили багато добрих справ для села, – розповів В. Романенко. – Разом з дітьми дорослі козаки охороняють громадський порядок на дискотеках та інших масових заходах, допомагають при облаштуванні дитячого садка, Будинку культури, місцевого храму тощо. Тобто ми там, де треба дужі руки і гострий розум. Крім цього, сотня стала ініціатором створення кімнати для одягу, який приносять люди. Вони приносять вже не потрібні їм светри, спідниці, кофтинки, штани тощо, а будь-хто може прийти і вибрати щось для себе. Особливо актуально це для родин з маленькими дітьми, адже вони дуже швидко ростуть, і в батьків не завжди є кошти на новий одяг.
Кожного року в Гребениках проводять «Козацькі забави», де між собою змагаються козачата. Це свято стало улюбленим для багатьох сільчан, і вони з нетерпінням чекають наступної зустрічі, аби повболівати за хлопчаків у різноманітних конкурсах на вправність, силу, витривалість та волю до перемоги.
Чому ж козацтву приділяють стільки уваги в Гребениках? На це писар козацької сотні Наталія Караманова відповідає: «Бо саме козаки заснували наше село наприкінці ХVIII століття».
Жінка побувала у багатьох архівних установах України, опрацювала величезну кількість літератури в бібліотеках, аби вивчити історію рідних місць, передавати ці знання підростаючому поколінню.
– Наше село має унікальне героїчне минуле, – розповідає Н. Караманова. – Засноване у 1792 році козаками Чорноморського війська, воно ніколи не було кріпацьким, у нас не було панів, а селяни вважалися державними. В перші 60 років після заснування Гребеники пережили немало трагічних днів – масовий наліт сарани з Буджаку, три періоди російсько-турецьких воєн (загалом 18 років), були неврожайні періоди, «навідувалась» холера... Та наші люди не здавались, працювали не покладаючи рук. І мені дуже приємно усвідомлювати, що з плином років гребениківці не втратили отієї характерної риси небайдужості до всього, що відбувається у світі. Я пишаюся тим, що народилася саме тут і сьогодні маю змогу вкладати у світлі голівоньки дітей одвічні істини наших відважних предків. Вважаємо, що у нинішній непростий час діяльність козацької сотні – велика допомога батькам і школі у вихованні справжніх патріотів України.
