Проминулий ювілейний День села виявився для жителів Світлодолинського особливим. Поділити свято з ними прибули гості з Німеччини – нащадки німецьких переселенців, які 180 років тому заснували Ліхтенталь, нині Світлодолинське.
Знаменна подія зібрала до спільного кола односельців, їхніх добрих друзів і дорогих гостей різних національностей і поколінь, віросповідань, культур і традицій. Багато мудрих слів про гаряче прагнення до миру, добробуту, порозуміння й добрих взаємин пролунало того святкового дня.
Світлодолинський сільський голова Володимир Проданов від імені громади вітав її давніх і вірних друзів – голову товариства бессарабських німців села Ліхтенталь у Німеччині та Почесного громадянина Світлодолинського Куно Люста разом із дружиною Хедвіг. Родина Люстів тримає постійний зв’язок зі своєю історичною батьківщиною й допомагає людям, що живуть тут зараз. Разом з ними на ювілей прибула представницька делегація із сорока німців-бессарабців, серед яких було багато молоді. Дорогим гостем урочистості став також Клаус Хілліус – священик, внучатий племінник засновника Ліхтентальської парафії Готтліба Хаана. Він приїхав разом із дружиною й чотирма дітьми. Гостям піднесли короваї на рушниках, а пан Куно Люст шанобливо передав свій коровай 85-річній уродженці колишнього Ліхтенталя Марії Унтерзеер, відвезеній батьками до Німеччини в 11-річному віці. Вона приїхала до рідного села в супроводі онуків.
На жаль, цього року на святі не зміг бути присутнім Почесний президент товариства бессарабських німців Німеччини, кавалер ордена Ярослава Мудрого, меценат і благодійник, великий патріот Бессарабії доктор Едвін Кельм.
Світлодолинський сільський голова вручив гостям подарунки – фотографії з мальовничими видами села, а панові Люсту підніс фото сільської футбольної команди у спортивній формі, подарованій його сином Матеусом Люстом, тренером футбольної команди в Німеччині, що грає в другій бундеслізі.
Героями дня були й місцеві жителі. За активну благодійну діяльність, особистий внесок у розвиток і благоустрій села, підтримку місцевих традицій багатьом спонсорам-землекористувачам були вручені подячні листи. Найвагомішими є допомога та внесок базового селянського фермерського господарства «Балкани» під керівництвом Родіона Златова. Багато що вдалося зробити у плані благоустрою завдяки участі Юрія Станкова, Миколи Туренка, Романа Бота, Андрія Бота, Василя Гайдаржи, Олександра Оснача, Леоніда Коваля, Володимира Пономаря, Анатолія Хасанова, Олександра Димитрова, Олександра Дадижи, Сергія Чакира, Сергія Добинди, Віктора Сминтина, Аурела Гангана.
У своїй щирій та емоційній промові пан Куно Люст сказав, що, незважаючи на сьогоднішні тривожні події, він уже всімнадцяте, подолавши дві тисячі кілометрів, приїхав у рідні серцю місця. Звичайно, вся німецька делегація дуже турбується про долю України. І всі дуже сподіваються, що світлі дні скоро настануть.
– Вдома, в Німеччині, я завжди думаю: як там, на батьківщині? – сказав пан Люст, – і розповідаю всім, що тут живуть і працюють старанні, працьовиті люди. Ви прагнете до тих же цілей, що й ми. Це – добрі справи, і ми хочемо вас у цьому підтримати. Любіть батьківщину, і вона вам відповість тим же. Подивіться, яке тут усе прекрасне: парк, школа, діти, що сміються та граються!
Оплесками зустрічали учасники урочистості народного депутата України Антона Кіссе. Антон Іванович висловив вдячність гостям із Німеччини й визнав заслуги їхніх предків, що освоїли два століття тому ці землі й залишили світлу пам’ять про себе та свої добрі справи. Народний депутат побажав усім щастя, миру, кращого майбутнього українській землі, а тим, хто відповідає за це майбутнє, – правильних рішень, спрямованих на мир і добро людей.
Виступи чергувалися з номерами святкової програми, підготовленої культпрацівниками та самодіяльними артистами. Вони присвячувалися колективам і конкретним жителям Світлодолинського, завдяки яким село живе, працює, ростить дітей. Автором сценарію й ведучою програми була художня керівниця Будинку культури Алла Сарієва. І кожен номер підтверджував те, що тут живуть по-справжньому талановиті люди, які люблять своє село. А відкриттям у культурному житті Світлодолинського став колоритний жіночий вокальний ансамбль «Провінційні дівчата», дебюту якого всі дружно аплодували й гукали «Браво!».
