Цього року виповнилося 70 років виноградарському дослідному господарству ім. Суворова, що в селі Оксамитному Болградського району.
– Це господарство науки, – говорить член президії Національної академії аграрних наук України Микола Санду. – Воно створене для того, щоб нести інновації. За своїми показниками це лідер у розсадництві й виноградарстві не тільки в Україні й на пострадянському просторі, але і в Європі. Запорука його успіху – стабільне керівництво і досвід працівників.
Відзначити ювілей підприємства разом із його працівниками й ветеранами приїхали директор Національного наукового центру «Інститут виноградарства й виноробства ім. В.Є. Таїрова» В’ячеслав Власов, директор дослідного господарства «Таїровське» Петро Бодалян, керівництво Болградського району. У плині урочистості найкращих виноградарів було нагороджено грамотами, коштовними подарунками, грошовими преміями, а також пам’ятними відзнаками «70 років ДП ДГ ім. Суворова».
– У мене в руках – перший документ, який, як свідоцтво про народження дитини, розповідає про зародження нашого господарства, – звернувся до учасників свята директор підприємства з 26-річним стажем, заслужений працівник сільського господарства України Анатолій Білоус. – Бессарабія була визволена від німецько-румунських загарбників 25 серпня 1944 року, а вже 1 вересня до нашого благодатного краю, обраного Академією наук СРСР для розвитку виноградарства, був відряджений перший директор підприємства І. Вознесенський. Він приїхав, щоб на землях колишніх приватних володінь дати початок трьом відділенням господарства ім. Суворова.
Як свідчать збережені документи, уже 1956 року з 80 гектарів виноградників було зібрано по 32 центнери бурштинових грон, а через два роки плодоносили вже 170 гектарів.
Збереглися дані про збирання в Оксамитному волоських горіхів, фундуку, а також слив та інших фруктів.
Виноградники спочатку були віялового формування, а 1973 року, після відвідування делегацією сільгосппрацівників американського штату Каліфорнія, технології були змінені – перейшли на широкорядну, високоштамбову культуру.
– У ті роки виноградарству приділялася дуже велика увага, – відзначив А. Білоус, який працює на підприємстві з 1969 року. – За рахунок держбюджету ми могли дозволити собі перед закладанням виноградників вносити на гектар землі по 4 тонни мінеральних добрив і по 200 тонн гною, який везли з усього Болградського району. Наше господарство було єдиним дослідним виноградарським підприємством в СРСР. Щороку наш колектив вирощував по 3,5 мільйона саджанців. У 1973 році за високі досягнення в галузі виноградарства радгоспу був вручений перехідний Червоний Прапор ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР. Досягнення нашого колективу з 1979 року були представлені на ВДНГ.
За сумлінну працю найкращі «суворовці» відзначалися високими державними нагородами, а розсадниківець Ілля Булгаров одержав зірку Героя Соціалістичної Праці. Його ім’я сьогодні носить школа в селі Оксамитному.
Сільський голова Оксамитного Світлана Рожкова відзначила, що власне завдяки підприємству з’явилися на берегах озера Ялпуг і два прекрасні села. Коли в селищах виноградарів планували будівництво об’єктів інфраструктури й по відповідні документи звернулися до головного архітектора області Арбузова, він запитав:
– А що у вас там росте?
– Виноград, – відповідав Ілля Булгаров.
– Я нещодавно куштував вино «Оксамит» – прекрасне вино! Нехай одне із сіл буде Оксамитне.
Але треба було дати ім’я й другому селу, яке розташувалося неподалік від центральної садиби. Архітектор знову запитав:
– А що росте, крім винограду?
– Ну, ще… тополі, – відповів Ілля Булгаров.
– Отож, буде Тополине.
Минали роки, розвивалося господарство – розквітали Оксамитне і Тополине. За рахунок підприємства споруджувалися будинки для працівників, школа, дитячий садок, асфальтувалися вулиці. Пізніше села було газифіковано.
У радянські часи виноградарі одержували за свою працю гідну винагороду, середня зарплата була однією з найвищих у районі.
– На хороший товар були хороші ціни, – згадує А. Білоус. – Сьогодні, на жаль, винзаводи не закуповують нашу продукцію за гідною ціною. Немає ринків збуту й для саджанців. Але проте люди працюють, одержують зарплату.
Попри примхи погоди та складнощі в економіці країни господарство й далі тішить своїми високими показниками. Цього року з 506 гектарів виноградників зібрано 5,3 тисячі тонн урожаю високої якості. Столові сорти винограду, вирощені в Оксамитному, охоче купують кияни, одесити, жителі інших мегаполісів України. Також підприємство постачає на вітчизняний ринок продукцію свого саду – персики.
– Розсадниківці виконують понад 160 технологічних операцій, це неймовірно тяжка праця, – говорить директор ННЦ «Інститут виноградарства й виноробства ім. В.Є. Таїрова» В’ячеслав Власов. – З 1992 року в системі аграрних наук України ДП ДГ ім. Суворова – одне з передових, стабільних, найсильніших у фінансовому стосунку господарств.
…Якби протягом 70-річної роботи ДГ ім. Суворова велася книга почесних гостей, то сьогодні ми побачили б у ній автографи багатьох президентів, міністрів, губернаторів, відомих учених, які із захватом тішилися плодами праці «суворовців» і фотографувалися на тлі мальовничих виноградників. Що ж, таку книгу не пізно завести – на многії літа!
Ольга КОПТЯКОВА, Антоніна БОНДАРЕВА
