Проблема участі громадян у впорядкуванні територій загального користування не нова. На жаль, більшість із нас у цьому питанні звикли до споживацького ставлення, воліючи повністю перекласти турботу про комфортність свого проживання на місцеву владу й житлово-комунальні органи.
Однак не існує правил без винятків, зокрема і з розряду позитивних прикладів. Зокрема, «Одеські вісті» вже писали про активну життєву позицію громади Дунайського села-супутника Ізмаїла. Останнім часом тут, крім дитячого майданчика, з’явився спортивний комплекс, виконано реконструкцію старого будинку під клуб. На в’їзді до села встановлено таблички з найменуванням населеного пункту, закладено фундамент православної каплиці Благовіщення. І все це, до речі, без жодної копійки бюджетної підтримки!
Восени селяни вкотре стали прикладом належного ставлення до своїх громадянських обов’язків. Почалося все з того, що жителі Дунайського звернулися до тоді ще кандидата в народні депутати України Олександра Урбанського із проханням виділити будівельні матеріали для перекриття даху на клубі. Стара покрівля настільки постаріла, що взимку доводилося лопатами вигрібати сніг із внутрішніх приміщень.
Одержавши матеріали, роботу з ремонту покрівлі жителі села вирішили провести власними силами. Загальне керівництво здійснював місцевий фахівець Дмитро Лисенко, а практичною частиною займалися Валерій Велев і Андрій Шалай. Покрівлю перекрили всього за десять листопадових днів. Оскільки в останні дні осені погода зіпсувалася, працювати від сьомої ранку й дотемна доводилося на мокрому даху площею 480 квадратних метрів. Обідні перерви були нетривалими, та й перекури довгі собі не дозволяли, – синоптики прогнозували подальші опади. За підрахунками експертів, вартість робіт оцінюється в 20 тисяч гривень. Однак усе робили безкоштовно. І тепер жителі Дунайського дякують за добровільну та сумлінну працю селянам Олександрові Пупкову, Василеві Штефанюку, Дмитрові Лаптєву, Василеві Мушату, Іванові Ротаню, Олександрові Черевченку, Олександрові Севастьяну, Ігореві Гужеву і Олександру Похові, а також Галині Гужевій-Карпенко та завклубу Ользі Велевій, які щодня годували робітників стравами власного приготування.
Висновок напрошується сам собою: хочеш краще жити – підстав іншим плече і зроби місце свого проживання комфортним і привабливим.
