Театрали, які знають репертуар Одеського російського драматичного театру, давно помітили виставу з інтригуючою назвою «Рецепт кохання». Однак, незважаючи на те, що постановка вже давня, багато які одесити ще не встигли її побачити. До них, попри всю свою любов до творчості Антона Павловича Чехова, належала і я. Аж поки один мій знайомий переконливо не порадив мені подивитися: «Ти запам’ятаєш цю виставу надовго. Це справжній рецепт кохання», – сказав він. Заінтригована, я наважилася довідатися, як же «готують кохання» в Одеському російському театрі…
Перше, що постало перед моїм поглядом, – це свого роду кафе, за столиками якого – кілька пар. Сімейна драма, так званий любовний трикутник. Дружина, яка страждає від того, що чоловік – алкоголік, і водночас не наважується піти до молодого шанувальника, якого кохає. Вирішує цю проблему шанувальник, який перекуповує у нетверезого чоловіка нерішучу дружину. Але на цьому проблема не вирішується: чоловік, що хвацько витратив викуп, періодично починає навідуватися в гості до колишньої дружини й тим самим дуже заважає її новому життю. Закінчується цей сюжет досить незвичайно. Ми не будемо розповідати, як саме, скажемо тільки, що Чехов показав цікавий, нетривіальний розв’язок цієї проблеми, а актори вдало втілили його на сцені.
Другий епізод присвячений молодому юнакові, бідному письменникові, який намагається скласти собі маєтність за рахунок вдалого шлюбу, просто кажучи, він – альфонс. У своїх численних спробах він зазнає невдачі, а зустріч із однією з жінок стає для нього справжнім життєвим уроком із серії: «Кому потрібна багата, гарна, розумна, чуйна дівчина, що утримує вас? Звертайтеся. Я підкажу вам, як правильно закопилити губу!».
Закінчується вистава справжнім одкровенням однієї з героїнь. Жінка середніх років говорить про швидкоплинність часу й про те, як важливо не боятися слухатися своїх почуттів. Гадаю, ці слова корисно та потрібно почути кожній людині на землі.
Хочеться відзначити гарне дизайнерське оформлення сцени, яке особисто мені видається дуже вдалим, бо сприяє повному зануренню у сценічну дію. Зникає так званий ефект четвертої стіни – межі між акторами та глядачами.
Виставу визначено як комедію у двох діях. В основі – п’ять оповідань Антона Павловича Чехова – «Живой товар», «Который из трех?», «Пропащее дело», «Тина» і «Рассказ госпожи NN». У постановці є не тільки цікаві афоризми, але й низка веселих моментів. Глядацька напруга, інтерес утримуються протягом цілої вистави.
Порушується тема «Кохання та гроші» – від купівлі любої людини, продажу почуттів за гроші до відмови від них через різне матеріальне становище героїв.
У цій виставі – справжні людські трагедії. І більше того – властивий Чехову погляд на життя та людей. Герої Антона Павловича завжди живі.
