Десятирічна блакитноока Люба із сумом вдивлялася в обличчя на фотографіях.
– Цих людей так багато! Стільки молодих! Невже їх усіх немає серед живих? – запитує дівчинка у бабусі Катерини, яка привела її на захід, присвячений річниці загибелі майданівців у вуличних боях в Києві у січні-лютому минулого року.
– Так, моя люба, вони поклали свої життя за всіх нас. І за твоє майбутнє теж. Всі вони герої.
Витираючи сльози хустиною, Катерина Миколаївна розповіла, що її серце болить і за тих, хто боронить Україну сьогодні.
– Я молюся за воїнів, зокрема за свого брата. Ми будемо терпіти скільки потрібно, тільки б це лихо скінчилося, – каже жінка.
Керівники району, представники Майдану, учасники АТО, жителі райцентру, школярі та гості прийшли не просто вшанувати пам’ять героїв Небесної Сотні та воїнів, які загинули за незалежність України в зоні АТО, а й увічнити їх у пам’ятнику «Вільний птах».
Чотириметрова конструкція з металу у формі герба України, яка водночас нагадує птаха, з рядками Т.Г. Шевченка «Не вмирає душа наша, не вмирає воля...», стала частиною меморіалу жертвам Голодомору та політичних репресій. «Вільний птах» створений одеським скульптором Кирилом Максименком.
Поруч із пам’ятним знаком активісти спорудили інсталяцію із цегли й автомобільних шин із написами «Воля або смерть» і «Слава Україні».
Слід зазначити, що це вже другий пам’ятник, який встановили на центральній площі райцентру. Нагадаємо, що перший пам’ятник героям Небесної Сотні був зруйнований вандалами у вересні.
Урочистий мітинг відкрила депутат Комінтернівської райради Людмила Прокопечко.
– Завдяки такому заходу нам удалося об’єднати нашу громаду. Ініціатива встановлення належить громадськості, ідея пам’ятника – Людмилі Прокопечко. Гроші на його створення збирали жителі району, громадські активісти, а також меценати, – сказав в.о. голови райдержадміністрації Сергій Кривенко.
Голова райради Геннадій Тефтул подякував ініціаторам і тим, хто допомагав реалізувати цей важливий проект, зокрема громадськості, депутатам районної, селищної та сільських рад.
Організатори мітингу через вірші, пісні й постановки передали весь біль, що ховається в серцях українців. Неможливо було залишитися байдужими, у людей стояли сльози на очах, їх огортав сум, але водночас переповняла й гордість за український народ.
Присутні запалили свічки в гільзах, привезених із зони бойових дій. Почесне право відкрити пам’ятник надали учасникам Майдану та воїнам АТО. Єпископ Одесько-Балтської єпархії УПЦ Київського Патріархату Марк провів молебень по невинно вбитих і освятив пам’ятник. Після покладання квітів учасники зібралися біля Герба, вистеленого з лампадок, і виконали Гімн України.
Захід тривав близько двох годин, і весь цей час я спостерігала за Любою, яка стояла поруч із бабусею. Своїми маленькими замерзлими долоньками вона шанобливо тримала свічку та разом із дорослими на вигук «Слава Україні!» відповідала «Героям слава!». Разом з усіма вона поклала квіти до пам’ятника та урочисто заспівала Гімн, приклавши долоню до серця.
