На полях біля Жовтневого бігають із «ненажерливими» жниварками «Кейси» та «Джон Діри». Золоте зерно ллється в кузови «КамАЗів». Техніки стільки, що, здається, сама земля гуде!
Підполковник, професор і вся Україна
– Сьогодні у нас працюють дванадцять комбайнів, а коли збирання починали, їх було двадцять два, – говорить керуючий Жовтневським відділенням ТОВ «Агропрайм Холдинг» Артур Ніколенко. – Керівництво корпорації вирішило перекинути частину збиральної техніки під Арциз, де дозріли ячмені.
«Агропрайм Холдинг» входить у корпорацію, яка працює по всій Україні – від Одещини до Чернігова. Починаючи жнива з півдня, у Болградському та Ізмаїльському районах, техніку в міру дозрівання зернових пересувають на північ. Відповідно за штурвалами комбайнів – механізатори із Чернігівщини, Черкащини, Харківщини, Житомирщини.
– Так, у нас працює вся Україна, – говорить головний агроном підприємства Федір Афанасійович Деревенко. – А командує тут, на півдні, підполковник Ніколенко.
– Правда. Я – колишній військовий, – зізнається керуючий. – Свого часу на Байконурі космічні ракети заправляв, потім служив у повітряно-десантних, у танкових військах. Ще вісім років тому я й подумати не міг, що працюватиму в сільському господарстві. Спасибі, поруч є такий корифей, як Федір Афанасійович Деревенко. Особисто я його називаю професором, адже він агрономом працює вже 46 років!
– Тільки ви про нашого підполковника не пишіть: прийдуть із військкомату – залишимося без керуючого, – зауважує «професор».
– Мене вже на медкомісію викликали. Сказали: придатний…
А яке щастя для підполковника воювати на мирному фронті! Стратегічному для України: країна, яка постачає на світовий ринок мільйони тонн зерна, міцніше стоятиме на ногах, якщо потенціал землі використовувати сповна. Це можливо тільки в тісній співпраці практиків із наукою. ТОВ «Агропрайм Холдинг», як частина корпорації, – величезна лабораторія для вчених. Так, провідні спеціалісти дійшли висновку, що в Болградському районі взагалі недоцільно сіяти кукурудзу. Тут, у Бессарабії, цариця полів хоча й дає іноді по 100 центнерів з гектара, але тільки при вельми дорогому зрошуванні, а от під Уманню можна взяти по 120 і без поливу. Отже, там і місце кукурудзі.
– У Жовтневському відділенні «Агропрайм Холдингу» 6,6 тисячі гектарів землі займають тільки дві культури – озимий ячмінь і озима пшениця, – говорить керуючий. – На жаль, цього року ми не досягли планової врожайності через погодні умови.
– А в тих господарствах, де не дотримали технології, не внесли в лютому добрива, урожайність удвічі нижча, – долучається до розмови начальник управління агропромислового розвитку Болградської райдержадміністрації Сергій Сакали. – Ми порахували: кожен центнер мінеральних добрив дав збільшення по 700-800 кілограмів зерна на кожному гектарі.
Безумовно, першу скрипку в технології відіграє насінний матеріал. Цього року «Агропрайм Холдинг» зробив ставку на насіння закордонної селекції. Але «професор» Жовтневської ділянки вважає, що ефективнішим є посівний матеріал одеської селекції, оскільки виведений в умовах зони ризикованого землеробства й до неї адаптованіший. Наприклад, у ТОВ «Агротранс» пішли на експеримент: засіяли поруч дві ділянки озимого ячменю. «Луран» чеської селекції дав 46,6 центнера з гектара, а «Дев’ятий вал», запропонований нещодавно одеськими селекціонерами, – 55 центнерів.
…Головний агроном Жовтневської ділянки пригнічений, змарнілий. Нещодавно він втратив сина – убитий у зоні АТО.
– Залишилося троє дітей, – сказав Федір Афанасійович, проводжаючи нас до краю поля. – Тож мені не можна йти на заслужений відпочинок, треба онуків піднімати. Але ж у мене хворе серце…
Виростив Іван Маринович Марина Івановича
На тлі таких підприємств, як ТОВ «Агропрайм Холдинг», яке працює в п’яти районах Одещини, ТОВ «Агротранс» виглядає більш ніж скромно. Але гідно! Безоста пшениця «Богемія», наприклад, дала по 55 центнерів з гектара.
Так, Іван Маринович Кулинський, який створив ТОВ «Агротранс» п’ятнадцять років тому на базі збанкрутілого СВК «Україна», до роботи на землі підходить ґрунтовно. Тому торік до нього прийшли зі своєю землею й уклали договори ще понад сто пайовиків із сусіднього села. Але, мабуть, головне досягнення керівника в тому, що він виростив… молодого фахівця. Цього року поруч із Іваном Мариновичем почав трудитися його син – Марин Іванович, який закінчив Білгород-Дністровський аграрний технікум, вступив на заочне відділення Одеського аграрного університету, вирішивши зміцнювати теоретичні пізнання на практиці. Батько відвів синові «персональну» ділянку на півтора гектара – під город.
– Ще недавно тут була нафтобаза дивізії, – розповідає молодий фахівець. – Земля просочилася нафтопродуктами. Ми її рекультивували, внесли 400 тонн органічних добрив, установили систему крапельного зрошування.
Молодий фахівець не без здивування слухає спогади старших колег про те, як раніше Табаки, Залізничне та інші села району постачали сотні тонн ранніх овочів, які доставлялися аж до Камчатки. На жаль, сьогодні в Україні «дано зелене світло» турецьким овочам і фруктам. Залишається тільки сподіватися, що політики, які визначають місце України на світовому продовольчому ринку, проявлять патріотизм, і такі молоді фахівці, як Марин Кулинський, «іще повоюють». Зрозуміло, на мирних полях…
Якщо говорити про ціни, рентабельність виробництва, а це найважливіше для вітчизняного виробника питання, то картина складається приблизно така:
– Торік середня собівартість кілограма озимого ячменю у нас у районі становила 95 копійок, а середня ціна реалізації була на рівні 1 гривня 95 копійок, – аналізує Сергій Сакали. – Тобто на кожному кілограмі зерна підприємства заробляли до 1 гривні. Цього року прибуток буде менший. Якщо перевести ціни у тверду валюту, то 2014 року за тонну зерна давали близько 170 умовних одиниць, а в нинішньому сезоні – ледь більше 130.
Жнива ніколи не були простими, але цього року для всіх хліборобів вони особливо тривожні: що день прийдешній нам готує?..
