Розповім історію, яка свідчить про те, що «вибити» бюджетні гроші (і чималі, як для невеликого міста) – далеко не привід заспокоїтися і розслабитися.
Отож, 2 липня на курорті Лебедівка, на базі відпочинку «Восток» Українського Дунайського пароплавства, автор цих рядків у найдобрішому гуморі зустрічав делегацію ізмаїльських спортсменів. Ті приїздили на десятиденні навчально-тренувальні збори. Футболісти, борці, каратисти… Подарував їм цю поїздку відділ сім’ї, молоді та спорту Ізмаїльської міськради (керівник Олексій Морев). Сторона, що приймала, – орендар Фоат Гузаїров. Заздалегідь були застережені умови для нормального відпочинку і тренувань підлітків, включно з футбольним полем.
Хазяїна на місці не було. Хтось із його помічників, який навіть до ладу не відрекомендувався, як справдешній Іван Сусанін, анітрохи не бентежачись, повів юних фізкультурників, педагогів, батьків у нетрі занедбаного піонертабору «Орленок». Дітям запропонували оселитися в давно спустілих корпусах із відповідною інфраструктурою. При цьому обжитий, цивілізований центр бази відпочинку був заповнений відсотків на десять… Але все найкраще у нас давно вже – не дітям.
Слава Богу, все обійшлося гаразд. І не тільки Богові слід дякувати, але й чуйності директорів сусідніх пансіонатів, життєвому досвіду й енергії керівника збірного колективу, старшого тренера відділення футболу ДЮСШ №1 Володимира Колосова. Свою скромну лепту в якнайшвидше розв’язання проблеми постарався внести й ваш покірний слуга, абориген Лебедівки. Додам, що всі перипетії прибуття та розміщення юних ізмаїльців відбувалися в умовах грози та рясної зливи.
Ось так ділки ледь були не «замилили» бюджетні гроші. І на кому ж хотіли вигадати?! На дітях! Звичайно, організатори цієї подорожі, що мало не зірвалася, могли б проявити пильність і здорову недовірливість. У часи моєї спортивної молодості в таких випадках заздалегідь висилалися квартир’єри. Але, мабуть, підвів бренд іще недавно найкращої бази відпочинку курорту Лебедівка, що належить колись найбільшому пароплавству на Дунаї. Та й від пана Гузаїрова, відомого своїми спортивними ініціативами, важко було очікувати такого безвідповідального ставлення і до юних спортсменів, і до бюджетних коштів.
