Громада Долинської сільської ради, очолювана Михайлом Борисовичем Думітрашком, одностайно вирішила не об’єднуватися з Ананьївською міською громадою й ратує за свій шлях розвитку. Місцевий люд переконаний, що це стане першим кроком до відродження колишньої слави цього мальовничого краю, населеного напрочуд працьовитими людьми. Тим паче що його соціально-економічний потенціал дуже високий.
Історія розвитку Долинського (Валегоцулове), перша документальна згадка про яке позначена 1777 роком, докладно описана у книжці місцевого краєзнавця Олександра Сініки «Валегоцулове-Долинське». У 30-х рр. ХІХ ст. у селі було близько 1500 мешканців, 1848 року воно отримало статус містечка. У 1896 році Валегоцулове – потужний центр ремесел, промислів і торгівлі – перетворюється на волосне місто. В ньому вже мешкають близько 10 тисяч осіб. З 1923 року це центр району, до якого ввійшли 58 населених пунктів і який проіснував до 1957 року.
– Ліквідація Долинського району негативно позначилася на подальшому розвитку нашого села. Поступово воно почало занепадати, – зауважив сільський голова Михайло Думітрашко. – Нині ж у нас з’явився шанс його врятувати, створивши власну громаду. Задля цього були проведені громадські слухання, депутати сільради одностайно за це проголосували. Адже згідно із Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» можна створювати громаду в містах районного значення та населених пунктах, що мають і мали статус райцентрів. За площею наша сільрада майже удвічі більша за територію королівства Монако і разом із селом Красне тут 3239 жителів, із яких 209 – дошкільнята і 385 – школярі. Саме кількістю дітей визначається спроможність села стати центром дієздатної громади.
Михайло Борисович додав, що значно сприятиме розвиткові вигідне розташування Долинського: до Ананьєва – 35 км, до Котовська – 45 км, до Ширяєвого – 25 км. На території сільської ради є прекрасний дошкільний навчальний заклад, три фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, терапевтичне відділення, лісництво, три бібліотеки, шкільний краєзнавчий музей. Є приміщення для розміщення державних органів та установ. Свято-Успенська церква – пам’ятка архітектури. Функціонує Центр ресоціалізації наркозалежної молоді «Шлях до творця».
– Наше село, здобувши статус центру об’єднаної громади, отримає друге дихання, – зауважив Михайло Думітрашко. – Люди цього бажають, щоб мати шанс спробувати самим управляти територією. Саме в цьому суть реформи – замінити нинішню модель місцевого самоврядування на європейську, яка передбачає підвищення відповідальності за розвиток. І ми готові за це взятися.
До речі, на нещодавньому зібранні про свій самостійний розвиток заявили також жителі Жеребківської сільської ради.
