З усіх фізкультурних заходів, які щороку проводяться в Ізмаїлі, у цього – найдовша історія. Історія з бородою, причім сивою. Проте тут ви не почуєте вітальних, напутніх промов, не побачите ритуалу відкриття й закриття змагань, уболівальників у перервах не балують своїми виступами юні гімнастки та майстрині східних танців. Сюди не заманиш телевізійників (справа не царська!), тут не юрмляться впливові, відомі городяни, навіть – неймовірно! – кандидати в депутати. Можливо, така непопулярність масової акції пояснюється відсутністю під'їзних шляхів до місця її проведення? Нарешті, тут немає звичних призових…
Зате є діти та вчителі фізкультури. І діловиті судді зі Спортивно-оздоровчого центру міськвідділу освіти. Тут і директор СОЦ Валентин Поляков. Хлопчиськом він сам брав участь у цьому невибагливому, але популярному заході. Молодим журналістам тут нецікаво. Прийде їхній старий колега, 55-річний, бо одержав тут свою першу спортивну нагороду. І директори шкіл не прийдуть. Крім, хіба що, Василя Беркуци.
Але яке чисте та прозоре осіннє повітря, як пружинить листя під ногами! Крос школярів у Гагарінському лісочку – ось істинно фізкультурно-масовий захід. А результати переможців – просте доповнення до здорового духу й хорошого настрою.


























