Ідея проведення Всесвітнього дня сільських жінок виникла під час Четвертої жіночої конференції ООН, яка відбулась 1995 року в Пекіні.
Її ініціаторами стали Міжнародна федерація виробників сільськогосподарської продукції (IFAP), Об'єднані сільські жінки світу (ACWW), Мережа асоціацій сільських жінок Африки (NARWA) і Фонд «Всесвітній жіночий саміт» (WWSF). Проведення цього Дня розглядалося як практична дорога до здобуття громадського визнання багатогранної ролі сільських жінок та їх підтримки, адже вони роблять значний внесок у розвиток сільської економіки та добробут своїх сімей. Після успішно проведеної 1997 року кампанії з підвищення поінформованості щодо вагомого внеску сільських жінок у світову продовольчу безпеку та подолання бідності в сільській місцевості започатковано вшанування сільських жінок на національному рівні практично в усіх країнах світу.
Тодішній Президент США Білл Клінтон закликав американський народ пишатися сільськими жінками і оголосив 15 жовтня Міжнародним днем сільських жінок у США. Того ж року Фідель Рамос, на той час Президент Філіппін, також запровадив національний День сільських жінок.
Але тільки 18 грудня 2007 року Генеральною Асамблеєю ООН 15 жовтня було офіційно затверджено як Всесвітній день сільських жінок, який вперше урочисто був відзначений у 2008 році.
Ініціатором проведення цього свята на національному рівні в Україні стала Всеукраїнська громадська організація «Рада жінок-фермерів України», яка підтримала ініціативу Клубу жінок-аграріїв «Хуторяночка» щодо започаткування в нашій країні цього свята.
Нашу ідею підтримали багато які організації, зокрема іноземні та міжнародні.
Протягом останніх п’яти років ми проводимо різноманітні заходи за підтримки держави Канада та Асоціації МЕДА – впливової канадської громадської організації, зокрема в межах реалізації Українського проекту підтримки бізнес-розвитку плодоовочівництва.
В Україні близько 8 мільйонів сільських жінок. І сьогодні вони не лише працюють у сфері виробництва харчових продуктів, не лише відіграють важливу роль у створені продовольчої безпеки держави, але є активними носіями більшості позитивних змін у громадському та соціально-політичному житті країни.
Однак у багатьох куточках світу сільські жінки й сьогодні не можуть захистити свої права або отримати життєво важливу для себе підтримку, зокрема у таких сферах, як доступ до кредитів, освіта, медичне обслуговування та інших. Тому зараз вкрай важливо домогтися громадської злагоди у захисті прав і свобод сільських жінок, розширенні можливостей у доступі до державних програм, земельних та фінансових ресурсів, соціального забезпечення.
Святкування Всесвітнього дня сільських жінок перетворилося в Україні на національний рух сприяння офіційному визнанню цього свята, яке проводить Всеукраїнська громадська організація «Рада жінок-фермерів України». І держава, і суспільство мають не лише вшанувати сільських жінок нашої держави, але й реалізувати міжнародні зобов’язання щодо досягнення Цілей розвитку тисячоліття та виконання завдань Пекінської платформи дій. Це відкриє доступ до міжнародних програм фінансування, технічної допомоги у сфері жіночого підприємництва в сільській місцевості.
Багаторічний досвід нашої організації у підтримці глобальної кампанії, присвяченої Всесвітньому дню сільських жінок, підтверджує, що на авансцену соціально-економічних перетворень на селі виходить жінка-лідер, жінка-фермер, жінка-підприємець. Такі жінки є лідерами не тільки в економічному, але і в громадському житті села, це жінки з яскраво вираженою громадянською позицією, які прагнуть змінити життя в селі на краще і роблять для цього все можливе.
Якщо у світі дві третини сільських жінок неписьменні, то інтелектуально-освітній рівень жінок-фермерів, жінок-аграріїв України дуже високий. Переважна більшість їх мають вищу та середню спеціальну освіту, понад третина – досвід роботи керівниками та провідними фахівцями сільгосппідприємств. Багато які жінки-фермери прийшли з інших професій, наприклад, кожна десята – із соціальної сфери або системи побутового обслуговування. 3% є міськими жительками, і їхні господарства розвиваються особливо динамічно, що, мабуть, пояснюється ширшими можливостями доступу до ринків збуту та необхідної інформації.
Мешканці нашого краю пишаються цими чарівними трудівницями. Від щирого серця вітаю Ольгу Василівну Вовченко, Наталію Петрівну Сударкіну, Оксану Володимирівну Сергієнко, Любов Миколаївну Литвак та інших моїх колег. Вони як ніхто інший знають, що саме сільським жінкам зараз належить провідна роль у відродженні українських сіл, оскільки найчастіше саме жінки є серцем сильної сільської громади, пульсом її економіки, запорукою гармонії серця й розуму. І вони здатні кардинально змінити становище сільських жінок на краще.
