Радість і печаль ходять поруч – і в театрі, і в житті. Ось і в ці жовтневі дні поруч із радісною датою – 140-річчям Одеського академічного російського драматичного театру постала сумна річниця: 20 жовтня виповнилося рівно 15 років, як із життя пішов Борис Зайденберг – один із найзнаковіших акторів в історії цього творчого колективу.
Борис Ілліч Зайденберг народився 1929 року в Одесі. Навчався в Ташкенті, акторський шлях розпочав у Магнітогорську, продовжив у Брянську (старі театрали цих міст пам’ятають і обожнюють його донині). До рідної Одеси повернувся 1962 року, став актором Одеського російського театру і з перших же ролей – кумиром театральної Одеси.
Його Євдокимов у «104 сторінках про любов» Е. Радзинського, Хлудов у булгаковському «Бігу», Раєвський у виставі «Пушкін в Одесі» Ю. Динова, Борис Годунов у «Царі Федорі Іоанновичі» та багато інших образів стали досконалими вершинами акторської майстерності.
А з 1965 року глядацька любов до одеського актора Бориса Зайденберга набула всесоюзного масштабу: центральні ролі у фільмах «Гадюка», «Визволення», «Офіцер запасу», «Будні карного розшуку» та багатьох інших вивели його в ранг найпопулярніших кіноакторів країни. Він на рівні партнерствував із легендарною Любов’ю Орловою (у її останньому фільмі «Шпак і Ліра») та багатьма іншими кінозірками першої величини. Його талант був затребуваний на міжнародному рівні: кілька років він активно знімався на кіностудії «ДЕФА» в НДР і миттєво завоював серця німецької публіки: листівки з його зображенням видавалися в Німеччині багатотисячними тиражами і продавалися в кожному газетному кіоску.
Борис Ілліч яскраво проявив себе в Одесі також як режисер і педагог. Його постановки з величезним успіхом ішли не тільки в рідному Російському, але і в Українському театрі, ТЮГу і Оперному. З його допомогою акторську майстерність опанували сотні студентів Одеської консерваторії.
Його останній вихід на рідну сцену Одеського російського театру відбувся 21 травня 1999 року. В день свого 70-річного ювілею він блискуче зіграв чеховську міні-п’єсу «Калхас» («Лебедина пісня») у власній постановці. Його останнім сценічним партнером у цій виставі став Юрій Невгамонний – нині заслужений артист України і провідний актор театру.
На цьому ювілеї міська влада подарувала акторові нову окрему квартиру. Через неповних півтора року серце Бориса Зайденберга зупинилося, коли він піднімався до неї по сходах, на майданчику між 4-му і 5-му поверхами: у нещодавно зданому новобуді ще не встигли пустити ліфт…
Сьогодні в театрі справу Бориса Зайденберга гідно продовжують його діти і творчі спадкоємці, Геннадій і Юлія – заслужені артисти України.
15 років без Бориса Зайденберга – сумна дата. Але це – світлий сум.
