Парижанин Антанасе Перифан у 2000 році вперше організував свято – День сусідів. У Загніткові ж «День добрих сусідів», «День магали», «Свято вулиці» відзначали вже задовго до цього. Адже ще на початку 1990-х років тодішній керівник Будинку культури Єфросинія Сторож уловила хвилю відчуження між людьми і задумала такі свята для згуртування людей, їх зближення.
Святкування дуже сподобалися односельцям і мали велику об’єднавчу силу. Цієї традиції дотримуються загнітківські культпрацівники і сьогодні.
На Марії Магдалини свято «Доброї магали і добрих сусідів» відзначили жителі вулиць Петра Мазура та Виноградної.
Знаковою подією було освячення Танасієвої криниці, яка має цікаву історію. Як відомо, це була перша криниця на селі, з якої брали воду з допомогою насоса. Натиснув кнопку – і вода тече до твого цеберка. Такий пристрій придумав житель цієї вулиці електрик Захарій Міхалков. Однак згодом насос поламався і криниця стала занепадати. З ініціативи сільського голови Михайла Сливінського місцеві мешканці взялися за її відродження. А на святі сусідів М. Сливінський вручив жителям магали такий потрібний пристрій – глибинний насос. І відновлена криниця знову дає воду – всім на радість.
Приймали вітання також тринадцять Марій – жительок магали.
Подяки, подарунки від сільського голови, ліричні музичні вітання від культармійців – вокального ансамблю «Майстриха», народного фольклорно-автентичного колективу «Витоки», солістів, читців, танцюристів, гумористів отримали багатодітні матері, ветерани Великої Вітчизняної війни та праці, найкращі господарі, вишивальниці, ткалі, матері, сім’я милосердя, найкраще подружжя, найкращі квітникарки, городники, найкращий депутат та інші.
Номінації, придумані працівниками культури, були різні, цікаві, вони давали можливість згадати всіх достойних людей, розповісти всім і кожному про тих, хто прославляє не тільки свій куточок, а й усе село працелюбністю, майстерністю, душевною гармонією.
Добрим словом згадали і сусідів, які свого часу підіймали колгосп, працюючи у різних галузях сільського господарства. Серед них – орденоносець Михайло Онофатійович Кушнір. Перед ним відкривалося чимало перспективних доріг, але він обрав ту, що вела його в поле, де пропрацював бригадиром тракторної бригади 50 років. Він нагороджений багатьма орденами і медалями, серед них – орден Леніна, два ордени Червоного Прапора, орден Жовтневої революції. Орденоносець по праву заслуговує на добру згадку односельців, на їхню гордість за такого славетного загнітківця.
Святковий захід дзвенів піснями та сміхом, відлунював у серцях щирістю, додавав присутнім снаги на нові здобутки, на життя, на добросусідські стосунки.
– Свято магали – це єднання близьких по духу сердець, це гуртування навколо вагомої ідеї – відродження і розвитку нашого села. Такі свята мають велику об’єднавчу та творчу силу. Саме в цьому і є міць громади, – відзначив Михайло Сливінський.
…А потім просто неба простелили палатари, зімпровізувавши великий стіл, за яким помістилися не тільки жителі магали, а й гості села. І тут відбувся своєрідний конкурс на найкращі автентичні страви, серед яких – голубці і вареники, масники і вертути, узвар і сливки, гишки і шкварки та багато чого іншого смачного і ситного.
– Ми щиро вдячні працівникам нашого Будинку культури, зокрема директору Сергію Олійнику і художньому керівникові Світлані Олійник, за те, що вміло зберігають і примножують українську культуру, народне мистецтво, за змістовні свята, що відкривають духовні джерела, – ділилися враженнями жителі села.
