Нещодавно Фідель Кастро відсвяткував свій 90-річний ювілей. Президент України Петро Порошенко привітав його зі знаменною датою, зокрема подякувавши за допомогу в оздоровленні дітей, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Сам же ще недавній керівник кубинської держави у своєму виступі з подяками всім вітальникам, звернувшись до спогадів дитинства та інших ліричних моментів, не оминув нагоди покритикувати Барака Обаму за те, що той під час свого візиту до Японії не знайшов слів, аби вибачитися за Хіросіму. Про це повідомляє у своєму міжнародному випуску американська інформагенція «CNN».
Куба продовжує дивувати світ не тільки довгожительством компартійного режиму та найвідомішої в країні персони, а й іншими рідкісними здобутками. Наприклад, як повідомляє британський «Телеграф», професійний скручувач сигар 67-річний Хосе Кастелар Каїро вирішив побити власний рекорд п’ятирічної давності, що полягав у виготовленні сигари довжиною 81,8 метра.
Але стахановські досягнення є не тільки в тютюновій промисловості. Гаванський дисидент Антоніо Роділес від початку року був затриманий поліцією понад півста разів. З ним зустрілася кореспондентка британського «Ґардіана» Наомі Ларссон, щоб поговорити про сьогоднішнє життя в острівній державі. Правозахисник поділився своїми піднесеними враженнями від бесіди з Президентом США у березні, під час візиту того на Кубу. Тоді зустріч Барака Обами з місцевими дисидентами протривала дві години. Та найвизначніше спостереження, про яке розповів Роділес, полягає в тому, що кубинці стали відверто критикувати владу, а таку річ іще кілька років тому годі було уявляти. І це незважаючи на неослабну увагу держави: за даними Кубинської комісії з прав людини та національного врегулювання, торік на острові з одинадцятимільйонним населенням було вісім з половиною тисяч необґрунтованих затримань поліцією, а за перші два місяці цього року – дві з половиною тисячі.
Що ж до Фіделя, він і тоді, після візиту Б. Обами, не втримався від публічно висловлених саркастичних зауважень, бувши не в надто великому захваті від бажання штатівського лідера «поставити крапку в холодній війні» та його пафосу стосовно того, що і кубинці, і громадяни США всі є, зрештою, американці. Автор кубинської революції заявив, що його країна не потребує подарунків від імперії, а акцент щодо переважних настроїв у суспільстві зробив на неготовності земляків пробачити континентальному гегемонові економічну блокаду та інші засвідчені історією каверзи. Втім, оскільки нині владу на Кубі Фідель офіційно вже не представляє, його слова можуть розглядатися лише як приватна думка, а не заява повноважного державця.
Керівник хоч і відставний, видається, що співгромадяни все-таки сприймають його як головну постать у країні, свого роду національний символ. Британська новинарня «Рейтер» розповідає про пишноту, з якою кубинці вшанували Кастро, – від величезних гасел «Дякуємо, Фіделю!» до численних нагадувань ЗМІ, що це саме він, ювіляр, у далекому вже 1959 році зумів повалити диктатора, підтримуваного надпотужним північним сусідом.
І хоча нині Куба поволі рухається до ринкової економіки та демократизації громадського життя, чоловік, який завів країну у півстолітній зигзаг соціально-економічного розвитку, залишається її Історичним Лідером, – саме на такому написанні, з двох великих літер, наголошує «Рейтер».
Неможливо позбутися враження, що саме цю перспективу, а не ближчу на той час, Кастро мав на увазі, 63 роки тому сказавши суддям: «Засудіть мене, то байдуже. Мене історія виправдає». Думка все вагається між двома інтерпретаціями імені Кліо – є муза історії славителькою чи ув’язнителькою? А може, справа в тому, що гучна слава в поколіннях міцно скута з обумовленістю обставинами?
