Одеський інститут соціальних технологій за участю фахівців ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення», інших партнерських організацій та за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» реалізує проект «Соціальний діалог задля розвитку громад в Україні в контексті реформи децентралізації». Зокрема, проведено міжрегіональне дослідження об’єднавчих процесів у Волинській, Дніпропетровській, Львівській, Луганській, Миколаївській та Одеській областях.

Окремо відстежено три випадки: успішне об’єднання; заплановане об’єднання; невдала спроба об’єднатися. Перших досліджено 20, других і третіх – по 13. 

– Серед причин недостатньо успішного просування реформи місцевого самоврядування – економічна криза, політична нестабільність, неконсолідованість органів публічної влади, непрофесійність чиновників. А також зневіра та пасивність громадськості, яка є головним «споживачем» результатів реформ та мала би бути її рушійною силою, – сказав директор Одеського інституту соціальних технологій, доцент ОРІДУ НАДУ Андрій Крупник. – Вихід вбачаю у створенні умов для активізації участі населення в цих процесах, у запровадженні відповідних організаційно-правових механізмів, у розвитку територій на основі солідарної відповідальності громад і місцевої виконавчої влади.  

На рівні закону право власності територіальної громади (надра, ліс, землі поза межами населених пунктів, дороги) закріплено нечітко. Люди нерідко зазначають, що «державна допомога у вигляді субвенцій є тимчасовою, і після того, як вона припиниться, громади можуть розвалитися». Тобто залишаться сам на сам із необхідністю утримувати об’єкти соціальної інфраструктури, які перейшли на їхній баланс. Тому необхідно на законодавчому рівні чітко окреслити право власності на ресурси та можливість розпоряджатися ними.

Респонденти також назвали ще ряд причин виникнення проблем: егоїстичне небажання приміських населених пунктів об’єднуватися з містом, інфраструктурою якого вони активно користуються; дехто вважає, що реформи проводяться не органами державної влади, а громадськими організаціями, такими, наприклад, як Асоціація міст України; неготовність більшості керівників низових органів місцевого самоврядування (сільських і селищних рад) взяти на себе відповідальність за стан справ та повноту влади. 

Заважає також відсутність чіткого закріплення на законодавчому рівні таких механізмів участі людей у розглядуваних процесах, як місцева ініціатива та громадські слухання. 

До недоліків, які заважають успішному реформуванню, крім недосконалого законодавства (особливо у праві розпоряджатися землями поза межами населених пунктів), віднесено надмірне ускладнення використання коштів місцевих бюджетів через запровадження системи «PROZORRO». Також є заяви, що районна влада за допомогою тиску на ради громад часто намагалася сприяти об’єднанню не за логікою, а за «своїм сценарієм».

Люди також бояться, що входження їхнього села чи селища до об’єднаної територіальної громади в якості периферійної території призведе до занепаду населеного пункту через те, що увага та фінансова підтримка буде йому надаватися за залишковим принципом. 

Жодна з досліджених громад не затвердила таких локальних нормативно-правових актів, як Порядок подання місцевої ініціативи та порядок проведення консультацій з громадськістю, Порядок проведення консультативних опитувань, Положення про порядок створення та діяльності органів самоорганізації населення (ОСНів), Типове Положення про ОСН, Програма сприяння розвитку ОСНів, Положення про консультативно-дорадчі органи в ОТГ.

Аналіз наявних нормативних актів регіонального рівня показав, що в жодному з досліджуваних регіонів ані обласні ради, ані обласні державні адміністрації не приділили належної уваги нормативно-методичному забезпеченню процесів об’єднання.  

В деяких статутах і місцевих положеннях встановлені зависокі бар’єри для можливості участі громадськості у процесах реформування. 

Так, статутом Смолигівської сільської ОТГ (Волинська область) встановлено, що реєстрація проекту рішення ради, який подається у порядку місцевої ініціативи мешканцями певного населеного пункту, здійснюється за умови підтримки такого проекту не менш як 100 жителями цього населеного пункту. Скоріш за все, 100 підписів для окремого села – це забагато. Наприклад, в обласному центрі Чернівцях для подання місцевої ініціативи досить 50 підписів.

Серед усіх досліджених лише Балтська міська об’єднана громада Одеської області затвердила Програму розвитку громадянського суспільства. Згідно з нею, зокрема, для проведення конкурсу мікрорайонів передбачено суму 30 тисяч гривень.

У плині об’єднавчих процесів з’явилася інституція старост, основна функція якої полягає у представництві та захисті інтересів населених пунктів, що увійшли до складу ОТГ. Наразі у більшості досліджених населених пунктів старостів уже обрано або їхні функції виконують інші особи, уповноважені місцевою радою. 

Усіма проаналізованими положеннями про старосту передбачено право ініціювати дострокове припинення його повноважень – треба протягом максимум 10 днів зібрати більше голосів, ніж за нього подано на місцевих виборах. 

У Ходорівській міській ОТГ Львівської області повноваження старости можуть бути припинені достроково за пропозицією, внесеною в порядку місцевої ініціативи двома третинами жителів села (сіл), які мають право голосу на виборах. Аналіз розглянутих положень про старост показав, що в них є достатні механізми взаємодії з громадськістю сіл.

Експерти дають неоднозначну оцінку того, залучалися представники громади до розробки Перспективного плану формування спроможних територіальних громад обласною державною адміністрацією чи ні. Навіть якщо і залучалися, то це часто були представники місцевої ради. Ініціатором об’єднання територіальних громад також виступали, в першу чергу, представники місцевого само­врядування – сільський (селищний, міський)  голова та депутати відповідної ради. 

Добровільний принцип об’єднання, законодавчо закріплений у стратегії реформи, дозволив виявити справжніх лідерів громад та значно активізувати небайдужих мешканців, які побачили у цій реформі реальний вихід із кризового становища, в якому перебуває зараз більшість громад України. 

Поєднання державної підтримки, лідерської ініціативи очільників громад із участю місцевого активу дозволило деяким ОТГ за короткий термін досягнути значних позитивних результатів.

Зокрема, на даному етапі доходи місцевих бюджетів ОТГ в Україні зросли з 56,2 до 80 мільярдів гривень. 

Окремо вивчалася участь громадськості на всіх етапах об’єднання та розвитку громад. В результаті зроблено рейтингування за ступенем. Перше місце в рейтингу громадської участі в об’єднавчих і розвиткових процесах серед 20 досліджених громад посіла Маразліївська ОТГ Одеської області, друге – Білокуракинська ОТГ Луганської області, третє – Великомихайлівська ОТГ Одеської області.

Вироблені за підсумками досліджень рекомендації стосуються вдосконалення нормативного, організаційного та комунікаційного забезпечення реформування місцевого самоврядування і мають на меті підвищити спроможність новостворених громад, забезпечити їх розвиток на основі дотримання демократичних принципів.

На 11 та 18 грудня 2016 року призначено чергові вибори в об’єднаних територіальних громадах. Таким чином, на кінець року в Україні може бути вже 368 об’єднаних громад, у тому числі 205 сільських, 113 селищних та 50 міських, які об'єднають приблизно 15% всіх громад України.