Військовозобов’язані, які служили в зоні антитерористичної операції, а особливо ті, що були мобілізовані у перші хвилі, зіштовхнулися з тим, що забезпечення було недостатнім. Воїни, які не відступали перед ворогом, почувалися безпорадними через відсутність необхідного: їжі, військової форми, взуття, медикаментів, предметів першої потреби. Саме тоді небайдужі громадяни в міру своїх сил і можливостей почали допомагати мобілізованим: надсилали продукти, одяг, взуття, засоби гігієни. 

Активно допомагали й допомагають нашим солдатам жителі Іванівки Тетяна Ковальчук, Валентина Станкова, Ірина Чабан, Юрій Кашуба та інші. 

Їм вдячні військовослужбовці Мико­ла Дронєв, Сергій Кіфорак, Де­нис Гре­чишкін, Сергій Плетяк, Сергій Шрам­чук із Конопляного, Сергій Мітітелу з Джу­гастрового, Денис Сліпко з Іванівки, Ми­ко­ла Гоменюк, Віктор Геряк, Ігор Гоменюк, Дмитро Мітителу з Калинівки, Віктор Курно­сенко з Петрівки.

– Коли б не звернулися до Тетяни Анато­ліївни, – розповідає Микола Дронєв, – завжди могли розраховувати на те, що отримаємо необхідне. Вона – надзвичайно добра та чуйна жінка, яка розуміла нас. Телефонували їй, розповідали про свої проблеми, й не було такого випадку, щоб вона відмовила. Тетяна Анатоліївна сама телефонувала нам, запитувала, що прислати, в чому є гостра потреба. Нам приємно було знати, що про нас дбають, за нас хвилюються. 

– У 2014 році я приїздив у відпустку, – розповідає Ігор Гоменюк. – Коли повертався в зону АТО, Тетяна Анатоліївна разом з іншими жінками приготували дві великі сумки з продуктами, домашніми стравами, з необхідними речами. Хлопці були приємно здивовані гостинцям, які я привіз. Найбільше їм сподобалася смачна домашня випічка. 

– Тетяна Ковальчук і Валентина Станкова завжди дбали про мешканців Іванівського району, які перебували в зоні АТО, – згадує Дмитро Мітителу. – Завдяки їхнім організаційним здібностям та небайдужості у нас були спальники, форма, термобілизна. Вони присилали продукти, перев’язувальні матеріали, цигарки. 

– Воїнам-атошникам ми допомагаємо з 2014 року, – розповідає Тетяна Ковальчук. – Спочатку я телефонувала їм, цікавилася, в чому є потреба, потім ми спільно з Іриною Чабан, Валентиною Станковою, Юрієм Кашубою збирали посилки. Коли купували одяг для хлопців із Калинівської сільської ради, фінансово допоміг приватний земле­власник Юрій Оганін. Юрій Капраль із села Знам’янка привіз смачного меду, його вистачило для багатьох посилок. Відколи державне забезпечення нашої армії поліпшилося, прохань від наших мобілізованих не надходило. Обсяг нашої допомоги зменшився – відсилаємо посилки лише до свят. Нещодавно ми порекомендували демобілізованим воїнам створити свою громадську організацію: допомагаємо розробити статут, розповідаємо, куди треба звертатися для реєстрації. 

Багато хто вважає, що допомога військовослужбовцям, які перебувають у зоні АТО, має надаватися саме державою, а не волонтерськими організаціями. Однак якщо оцінити ситуацію тверезо, стає зрозуміло, що оперативна і скрупульозна робота волонтерів була дуже необхідна. Ми всі зараз переживаємо не найкращі часи, але солдатам, які захищають мир, нас та наших дітей, важливо відчувати підтримку небайдужих людей та розуміти, що їм є за кого боротися.