У рамках виконання програми «Питна вода Одеської області» були встановлені системи доочистки питної води в 45 дошкільних, шкільних та медичних установах: 25 - в м. Одесі, шість - в Овідіопольському районі та 14 - в Біляївському. Були проведені роботи з модернізації, ремонту та будівництва 59 об’єктів водопостачання, а саме: ремонт 67 км водопровідних мереж, будівництво трьох артезіанських свердловин та дві станції доочистки питної води у Болградському районі, було побудовано та модернізовано понад 50 км водопровідних мереж, на артезіанських свердловинах замінено 14 глибинних насосів на менш енергоємні, проведена реконструкція 11 водонапірних башт та двох резервуарів чистої води, було замінено водопровідні мережі у містах Білгород-Дністровський та Ізмаїл тощо. Крім того, запроваджувалися ресурсоощадні технології та пілотні проекти з очищення каналізаційних вод малих населених пунктів. А також розроблялися технічні рішення та пілотні проекти щодо інтенсифікації та впровадження новітніх технологій знезараження водопровідної води. Окремі населенні пункти північної частини Ізмаїльського району забезпечуються привізною водою.
За умовами водозабезпеченості та водоспоживання Одеську область можна розділити на три регіони – північний, центральний та південний. Підземними водними ресурсами область забезпечена недостатньо, та розміщені вони нерівномірно.
Північний регіон, до складу якого входять 14 районів, достатньо забезпечений розвіданими запасами підземних вод. Вода з артезіанських свердловин у більшості цих районів відповідає нормативним вимогам щодо питної води.
Центральний регіон Одеської області, до складу якого входять Одеса, Чорноморськ, Теплодар, Южне та Біляївський, Овідіопольський і Лиманський райони, має малопродуктивні артсвердловини, з яких неможливо одержати необхідну кількість води.
Південний регіон, до складу якого входять 9 районів у межиріччі Дністра та Дунаю, найменш забезпечений підземними водами питної якості. Майже по всій його території, крім міст Ізмаїл та Рені, підземні води містять надмірні концентрації розчинених солей та різних домішок.
Поверхневі джерела, що придатні для господарсько-питного водопостачання, – річки Дністер та Дунай, які протікають вздовж західних кордонів області, отже, вони віддалені від основних споживачів води. Водопроводи, що одержують воду з поверхневих джерел: Одеський – з річки Дністер, Кілійський та Вилківський – з річки Дунай та Болградський – з озера Ялпуг. Всі інші користуються водою з підземних джерел. Останніми область забезпечена недостатньо, до того ж розміщені вони вкрай нерівномірно.
Програма «Питна вода Одеської області на 2010-2013 рр. і період до 2020 року» реалізується в три етапи.
На першому етапі виконання Програми (2010-2013 роки) в сільських населених пунктах проводилася реконструкція систем питного водопостачання, які перебували у непрацюючому стані або подавали воду, що не відповідає нормативам якості на питну воду.
На другому етапі (2014-2016 роки) розширили обсяги робіт з відновлення, реконструкції, будівництва систем водопостачання міст та сіл, а також з охорони та покращення стану водних об’єктів – джерел питного водопостачання.
На третьому, поточному, етапі (2017-2020 роки) очікується завершення найбільш капіталовитратних заходів, які дадуть змогу докорінно покращити забезпечення населення регіону якісною питною водою.
Виконання регіональної програми «Питна вода Одеської області на 2010-2013 роки і період до 2020 року» неодноразово розглядалося на засіданнях постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження під головуванням Дмитра Чапіра. За результатами засідань робилися відповідні висновки та давалися рекомендації, зокрема і щодо необхідності доопрацювати Програму для її актуалізації. Ці документи були спрямовані до Департаменту житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації.
