Цьогоріч Одесу відвідають понад шість мільйонів туристів. Такі дані навів в.о. начальника управління туризму, рекреації та курортів Одеської облдержадміністрації Олександр Шека під час однієї з останніх апаратних нарад. Незважаючи на кризу, кількість туристів, які приїжджають до нашого регіону, стабільно зростає. Вже в 2017 році відпочивальників на Одещині було на мільйон більше, ніж в 2016. Люди знаходять час та гроші, щоб приїхати на море і дуже рідко кудись вирушають далі. В декого бюджет розписаний до копійки, комусь крім пляжу нічого й не треба, а хтось просто не знає, що на Одещині є ще багато інших цікавих речей. Проте, як виявилося, в нашому краї лишилося ще багато місць, які вартують уваги як приїжджих туристів, так і мешканців нашої області. Куди податися жителям та гостям Одеси, яким стандартний пляжний відпочинок видається занадто нудним?
В масовій свідомості слова «поїхати до Одеси» та «поїхати до моря» звучать як синоніми. Справді, кожен туристичний регіон має свою репутацію та цільову аудиторію. Так, на Івано-Франківщину люди їдуть покататися на лижах, до Львова – помилуватися вишуканою європейською архітектурою, а за нашою областю чітко закріпилася слава морського курорту. Та й справді, є море – чого ще бажати? Проте далеко не всі мандрівники цікавляться пляжним відпочинком, та й самі одесити та мешканці приморських містечок до «великої води», відверто кажучи, байдужі. Чи справді на Одещині немає нічого подивитися, крім пляжів? Дозволимо собі не погодитися. Готуючи цю статтю, ми переконалися, що наш регіон може бути цікавий не тільки чорноморським узбережжям.
Бессарабське село
Коли мова йде про сільський та зелений туризм, виникає питання, чи потрібно в нас його розвивати взагалі. Адже далеко не всі люди, що приїжджають поніжитися на сонечку, поїдуть кудись далі. Однак якщо в області є потенціал, чому б не дати заробити людям, яких географія обділила морським узбережжям? Тим паче, в регіоні є вдалі приклади розвитку цього напрямку. Найяскравішим з них є Фрумушика-Нова, яка на перший погляд не має нічого, з чим асоціюється туристична Одещина. До найближчого пляжу кілька сотень кілометрів, поруч немає ніяких дискотек, кінозалів та театрів. Проте туристи їдуть до Фрумушики, щоб відпочити в сільській місцевості з сучасним комфортом. На жаль, в умовах мегаполісів сьогодні залишилось вкрай мало місць, де можна лишитися наодинці з мальовничою природою. Тому невелика ферма за десять років перетворилася на відомий осередок зеленого туризму, перлину Бессарабії.
– В 2006 році прийшло рішення зайнятися вівчарством, - згадує засновник фермерсько-туристичного комплексу «Фрумушика-Нова» Олександр Паларієв. – Спочатку це було на аматорському рівні, як згадка про дитинство, а потім вже захотілося довести професійним аграріям, що сільське господарство можна підняти на кардинально вищий рівень. Одні плани вдалося втілити, інші – ні, але зараз ми є одними з лідерів в цьому напрямку. У Фрумушиці вже проводився Європейський з’їзд вівчарів, неодноразово приймали спеціалістів з Нової Зеландії.
Сьогодні бессарабське село відкрите для всіх охочих. Можна замовити одноденний тур з Одеси, в рамках якого ознайомитися з основними цікавинками Фрумушики. Вартість такої поїздки складає 750 гривень, у ціну включені дорога в обидва кінці, екскурсія фермерсько-туристичним комплексом, сніданок та обід за традиційними бессарабськими рецептами та дегустація домашнього вина. Можна дістатися етнографічного комплексу самотужки й навіть залишитися в селі на кілька днів. В залежності від вибору житла та дня заселення ціни варіюються від 135 гривень до 310 гривень за людину (проте у дні святкових заходів тарифи можуть змінюватися). Сьогодні Фрумушика-Нова є одним з найзразковіших осередків зеленого туризму на Одещині. Хтось там був, хтось збирається поїхати, а хтось принаймні чув, що є таке місце. Хоча й крім Фрумушики в нас вистачає туристичних об’єктів, які поки не відомі широкому загалу.
Краса на березі Дністра
Одним з містечок Одеської області, яке взялося за розвиток туризму, є Біляївка. Його тут планують розвивати разом із сільським господарством. Така мета сьогодні активно декларується керівництвом, і саме на неї залучаються закордонні інвестиції. Так, в рамках програми співпраці «Румунія-Україна» в Біляївці був запущений проект, спрямований на розвиток сільського зеленого туризму. Завдяки європейському гранту в місцевому парку садово-паркового мистецтва «Дністер» побудували візит-центр для всієї Одеської області. У невеликій одноповерховій будівлі туристи можуть отримати як консультаційну допомогу, так і взяти напрокат обладнання для мандрівок. Також в Біляївці нещодавно з’явився хостел, де за 100 гривень на добу людина може переночувати перед далекою мандрівкою. Адже природа українського півдня може порадувати всіх, хто втомився від кам’яних джунглів великого міста. Інша річ, що поки про неї мало що знають як за кордоном, так і в Україні.
– В основному наш візит-центр орієнтований на жителів Біляївки, яким ми надаємо інформацію з туристичних маршрутів нашого краю, - розповідає директор КП «Супутник» Михайло Богаченко. – Проте до нас за консультаціями зверталися також жителі інших міст, зокрема Києва, Дніпра, Харкова. Звісно, багато людей приїжджає з Одеси. Ми їм радимо, що подивитися в Біляївці, де зупинитися на нічліг чи пообідати, можемо розповісти, що поблизу цікавого, порадити якісних туроператорів в інших українських регіонах. Також ми підтримуємо зворотній зв’язок з людьми, які до нас звернулися, збираємо позитивні та негативні відгуки й так формуємо свою базу.
Біляївка сьогодні може й не є відомою точкою, яку відвідують туристи з усієї України. Проте вона в майбутньому може стати одним з перспективних напрямків для людей, яким набрид гамір чорноморських пляжів. Відстань між Одесою та цим містом трохи менша 50 кілометрів, однак тут здається що й за кліматом, й темпом життя ти потрапив, як мінімум, до іншої області. В Біляївці є рекреаційні зони, будинки відпочинку, місця для рибалки. Туристам, які приїхали на день, може бути цікава водна прогулянка протокою «Амазонка» на озеро Біле. Там можна не тільки скупатися але й поспостерігати за дикою природою, птахами і тваринами. Цікавим місцем являється музей водопровідної станції «Дністер», де можна довідатися, як йде відкачка води до Одеси та районів області. Здається річ побутова, але за свою понад сторічну історію сповнена драм та унікальної історії. В невеличкому музеї можна дізнатися про чудеса інженерної думки, рішення стратегічних і життєво необхідних проблем, радість перемог й трагізм людських доль. Однак часто хочеться не думати про минуле, а просто відійти від турбот.
Українська Венеція
Якi асоціації викликає у вас це словосполучення? Дев’ять з десяти українців скажуть, що так називають місто Вилкове, розташоване в південній частині Одеської області, в дельті Дунаю. Це ще один взірець зеленого туризму нашого регіону, поки що досить дешевий та автентичний. На дорогу треба витратити кілька годин, проте ті, хто поїхав до дунайських плавнів, неодноразово туди повертаються, подекуди навіть з друзями. Для наших громадян, яким Венеція з якихось причин недоступна, Вилкове може стати непоганою альтернативою. Як за територіальною доступністю, так і за цінами. Величної архітектури там, щоправда, немає. Проте її відсутність з лишком компенсується мальовничою природою та неповторним колоритом.
- Я у Вилково була разів з шість: вперше потрапила чотири роки тому і як мінімум раз на рік їжджу туди, - говорить одеситка Світлана Басько. – Там добре, мало людей, тихо і спокійно. Можна покататися на човнах, спробувати домашнього вина та дешевої смачної їжі. Особливо мені подобається риба, яка на прилавки місцевого ринку потрапляє прямо з Дунаю. Причому, як мені здається, ціни у містечку з кожним роком знижуються. Наприклад, коли останнього разу, минулої осені, поверталася додому, то заплатила в автобусі 140 гривень – раніше квиток коштував 160. І це при тому, що якість мандрівки поліпшала. Після ремонту траси на Вилкове до нього можна дістатися за чотири години, а раніше дорога займала шість годин. Як туристку, зараз мене у Вилковому все влаштовує. Єдине я не розумію, як розважаються люди, що живуть там постійно: адже в них немає ні кіно, ні театрів, ні розважальних центрів. Тільки торік відкрилося перше невеличке кафе і побудували два готелі.
Звісно, це далеко не єдині населені пункти на Одещині, що можуть зацікавити мандрівників. Кожне містечко, район, об’єднана територіальна громада мають свої цікаві місця, де проводять вільний час місцеві жителі і якими можна похвалитися перед заїжджими гостями. Одні точки відпочинку об’єктивно красиві, однак нічим не відрізняються з-поміж сотень схожих. Інші ж не мають аналогів, щонайменше, в Україні, однак про їх існування відомо дуже вузькому колу осіб. Проблемні дороги, відсутність стабільних програм розвитку теж відіграє свою роль в тому, що відпочивальники не їдуть далі, ніж до Одеси чи Затоки. Та й не повинне кожне село будь-якою ціною реалізовувати туристичний потенціал, бо це важка робота, яка ще й часом створює незручності місцевому населенню. Проте, якщо громада хоче спробувати себе в цьому напрямку, її не мають спиняти відсутність моря та золотого пісочку. Люди на Одещину приїжджають різні. і чим більш різноманітний відпочинок їм можна буде запропонувати, тим краще буде для регіону загалом.
Факт у тему У етнографічному комплексі «Фрумушика-Нова» розташований найвищий в світі пам’ятник чабанові, про що свідчить запис у Книзі рекордів Гіннеса. Висота статуї, разом із постаментом, перевищує 17 метрів, на її створення пішло 412 метричних тонн лабрадориту. Загальна вага пам’ятника складає 1080 тон.
Факт у тему Територією Біляївського району проходить Нижньодністровський національний парк. Тут проводять екскурсії, під час яких туристи можуть побачити пеліканів, лебедів, великих і малих бакланів, лелек, болотяних крячок, а також хащі рідкісної рослини - плавуна щитолистного і одну з найбільших в Європі плантацій глечиків жовтих, які в народі називають жовтою водяною лілією. А у період цвітіння латаття білого туристів вражає озеро Біле, водне дзеркало якого, ніби суцільним килимом, вкрито білими квітами.
Факт у тему На території Вилкового розташований Дунайський біосферний заповідник, який вражає своєю красою. В тихих очеретяних заростях на островах, кількість яких важко порахувати, можна побачити багато лебедів, чапель, пеліканів, казарок та інших птахів. На території заповідника мешкають 42 види птахів, занесених до Червоної книги. Не менш унікальна і флора заповідника. Тут зустрічаються рідкісні та зникаючі види рослин, 18 з яких занесені до Червоної книгу, також можна побачити стародавні види, яким сотні тисяч років.
