Савранський молодіжний центр «Нове покоління» запрацював 2 роки тому. За цей короткий час наша юна зміна вже встигла побувати на громадських слуханнях у Верховній Раді. МЦ бере участь у міжнародних програмах обміну, є домовленості щодо залучення коштів з американськими організаціями. Налагоджено тісні стосунки з федераціями шахів і бейсболу України, Міністерством молоді і спорту.

У минулому році адміністратор центру, волонтер Сергій Низькохат за програмою «Відкритий світ» у складі української делегації  здійснив поїздку до США. У нинішньому, пройшовши відбірковий конкурс на навчання,  був запрошений до Польщі. 

По поверненню Сергія до Сав­рані я побачила його серед молоді у зоні відпочинку, розташований біля будинку культури. Коли юнаки та дівчата направилися до молодіжного центру, вирішила і сама поспілкуватися із Сергієм. 

- Скажи, що підштовхнуло взяти участь у конкурсі? Чим тебе зацікавила саме Польща?

- По-перше, після політичних подій 1989 року вона зуміла стати сучасною європейською країною. Хотілося на власні очі побачити, які відбулися там зміни, дізнатися, як вдалося досягти таких результатів. По-друге, навчання, обмін думками – це завжди цікаво. До того ж окрім України до Польщі приїхала молодь з Білорусі та Молдови. 

- Що найбільше запа­м’яталося?

- Цікавим було все. Та в першу чергу вразила життєва, громадянська позиція самих людей. Найбільші цінності для них – це незалежність і свобода, ключем до реалізації яких є демократія. Це їх глибоко усвідомлений вибір, а не нав’язані кимось поняття. 

Громадяни міста Гдиня вирішили, що необхідно підняти на вищий рівень життя людей з обмеженими можливостями, аби вони не відчували ніяких побутових незручностей. Для цього громадою був розроблений проект, у результаті реалізації якого всюди були встановлені пандуси,  облаштувані ліфти, транспорт, пішохідні переходи. До слова хочу сказати, що громадськість країни дуже дбає про те, аби будь-які верстви населення були забезпечені європейським рівнем життя. Ось, приміром, діти з аутизмом навчаються у звичайних школах. Для них виділяють окремий поверх. Вони працюють за іншими програмами. Але мають можливість спілкуватися зі своїми ровесниками, не відчуваючи себе відірваними від суспільства. У в’язницях також є школи, які облаштовані комп’ютерами, інтерактивними дошками, тощо. Працюють всілякі гуртки, проводяться майстер-класи. Тут ув’язнені мають можливість здобувати спеціальність. Це, безсумнівно, на виховання впливає краще, аніж будь-які інші методи. 

Хочу навести ще один приклад. Громадяни міста Ілава поставили собі за мету поліпшити естетичний вигляд приміської території, оптимально використавши при цьому рельєф місцевості, старі споруди і т.д. Відразу знайшлися активісти. Зацікавився проектом і підприємець. У підсумку на місці колишнього корівника, професійно реконструйованого, з’явився сучасний центр для молоді. 

- Мимоволі виникає питання: де на все це беруть гроші?

- У поляків є бюджет  громадської участі, куди роблять свої внески рядові громадяни, бізнесмени, всі бажаючі. У Польщі це престижно. По суті, це є показником свідомості людей, ознакою патріотизму. Окрім того, кошти надходять від ЄС за виграними грантами.

- Сергію, про що тебе перш за все запитали юнаки та дівчата, коли ти зустрівся із ними по поверненню із-за кордону?

- Їх перш за все цікавило, як виглядає наш молодіжний центр на фоні польських.

- Ну і як?

- Центр тісно співпрацює із школою. В процесі навчального року сюди на певний період привозять учнів. Навчання проходить у формі ігор, тренінгів, майстер-класів. Проводиться профорієнтаційна діяльність. У період канікул на базі центру розгортається таборування. Найголовніше – на цій території молодь нічим не обмежують. Її мислення, світосприймання не заганяють у певні рамки. Юнаки і дівчата вільно обмінюються думками, висувають грандіозні проекти, пропонують свої сміливі підходи до вирішення завдань. І наше нове покоління дійшло висновку, що програма діяльності Савранського центру відповідає європейським вимогам. Звичайно, нам ще є чому вчитися. Зокрема, в Польщі дуже розвинуте волонтерство. Зачатки цього руху є і у нас. Ось філіал МЦ в с. Концеба був відкритий завдяки волонтерській діяльності старшокласниці Вікторії Починок, яка нині навчається в Києві і підтримує з нами зв’язки. Велику роль відіграло і те, що в нашому центрі 2 роки  працював волонтер  Корпусу Миру, громадянин США Роберт Фресенієс. Але це ще не той розмах, якого хотілося б. У Польщі волонтерству навчають практично від дня народження дитини. У школі навіть такий предмет вивчається. І підростаюче покоління ще з раннього віку прагне вкласти свої заощадження і вільний час у щось суспільно корисне. 

Але і ми маємо свої напрацювання. Тому можемо поляків і до себе запросити. Показати їм, наприклад, свою інтелектуальну гру «Що? Де? Коли?», до якої долучаються вчителі, держслужбовці, представники сільських рад. Можемо продемонструвати заходи, пов’язані із традиціями, звичаями та обрядами українського народу, де залюбки беруть участь рядові громадяни, представники як середнього, так і найстаршого поколінь. До речі, ідея прийняти на своїй території поляків належить самій молоді. 

- Що у першу чергу плануєш запровадити у нас?

- Я загорівся ідеєю створення бюджету громадської участі. Нею уже поділився з молоддю. Хлопці і дівчата уже озвучили навіть свої пропозиції – сперечалися, доводили, обґрунтовували їх. Значить, зацікавилися. Вони готові захищати свої проекти. Люди зрозуміли, що за рахунок зібраних коштів можна поліпшити матеріально-технічну базу шкіл, де навчаються їхні діти, онуки. Тож можна створити і бюджет громадської участі. Хочеться, щоб нас підтримала селищна рада, депутати. У цьому напрямку і працюватимемо.