Свято і траур

Жертовно служити Вітчизні. Самовіддано захищати її від будь-яких нападників. Саме таке зобов’язання взяли на себе минулої неділі вісімдесят учнів Військово-морського ліцею. Вони принесли урочисту клятву на вірність державі. Чотирнадцятого жовтня, на День Захисника України, вчорашні школярі пообіцяли бути вірними оборонцями батьківщини. Символічно, що слова клятви вони промовили біля Меморіального каменю, присвяченого полеглим українським захисникам. І хоча багато ліцеїстів ще не досягли повноліття, більшість з них вже прийняла рішення присвятити себе військовій справі. Гучне «Клянемось!» з цього приводу лунало у сквері Небесної Сотні, розташованому біля Одеської облдержадміністрації.

– В нашому навчальному закладі є вихідці майже з усіх куточків нашої держави, – говорить начальник Військово-морського ліцею Віктор Шмигановський. – Цьогоріч присягу прийняли ліцеїсти з вісімнадцяти регіонів України, зокрема з тимчасово анексованого Криму та тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Вони зробили свій дорослий вибір в такому юному віці. А саме - обрали справою свого життя захист держави, її незалежності та суверенітету. 

Згадуючи захисників України, було б несправедливим оминути увагою тих, хто не пошкодував себе заради миру на нашій землі. Після принесення військової клятви настала черга вшанувати людей, що полягли за нашу державу. Біля того ж Меморіального каменю відбулося урочисте покладання квітів на честь наших бійців, яких вже немає з нами. Вони своїм життям довели, що стояти «до останньої краплі крові» - це не пафосні слова. 

Настрої того дня серед присутніх панували різні. Для ліцеїстів день принесення присяги став святом, своєрідним етапом дорослішання. Вони тепер не діти,  а захисники української землі. Вчорашні школярі дивляться з надією в майбутнє і хочеться вірити, що воно для них складеться якнайкраще. Для людей більш старшого віку це була радість, перемішана зі смутком. Адже в багатьох із них війна вже встигла забрати рідних чи друзів. Тільки з Одеської області своє життя за Україну віддали сімдесят чотири бійця.

- З одного боку у нас свято – День захисника України та Покрова, а з іншого боку для нас це ще й траур, - зітхає колишній оператор-навідник Леонід Усов. - Багато молодих хлопців поклали свої голови за цю країну, за її свободу та незалежність. Велика кількість людей це розуміє, але й вистачає таких, які не мають цього розуміння.

Напевно, ніхто так, як не військові, не бажають закінчення війни. Для більшості людей спокійне життя в багато разів краще від героїчної смерті. Але сьогодні такий час, що українські захисники вимушені бути героями, буквально жертвуючи собою заради спокою рідної землі та своїх близьких. Ніхто з них не хоче і не хотів помирати, однак відстояти свою землю виявилося важливішим від життя.

 

Выпуск: 

Схожі статті