Землі потрібен господар, говорить заступник начальника Одеського міського управління земельних ресурсів О.А. ЧЕРЕВАТИЙ
– Олександре Анатолійовичу, Ваша професія сьогодні – одна з найпрестижніших і затребуваних життям. З чим це пов'язано?
– Насамперед з тим, що в країні триває земельна реформа, а до неї причетні фахівці найрізноманітнішого профілю. Одні з них безпосередньо займаються землевпорядкуванням, паюванням, інші проектують відведення ділянок, треті формують інфраструктуру ринку. З розвитком нових земельних відносин одразу виникла потреба у висококваліфікованих кадрах, і насамперед в інженерах, які могли б розбиратися в геодезії, точному обліку землі. І не випадково в Одеському сільгоспінституті було відроджено факультет землевпорядника, який як самостійна структурна одиниця був відкритий лише у 1999 році. А я добре пам'ятаю і перший випуск відділення – випускники були нарозхват.
– Судячи з усього, Ви теж були серед перших…
– Так, за професією я інженер-землевпорядник. І хоча у порівнянні з іншими факультетами вузу ми виглядали необкатаними новачками, всі знання і щодо земельного кадастру, і щодо землевпорядного проектування освоїли у повному обсязі. Досі з вдячністю згадую викладача Є.Ю. Власову, нині зав. кафедри Одеського аграрного університету. Жоден наш випускник без роботи не залишився: їх можна зустріти і в аграрному секторі, і у приватних фірмах, і в різних організаціях, пов'язаних з використанням земельних ресурсів. Хоча безумовно кадровий дефіцит все ще дає про себе знати – все-таки 70 чоловік (а це щорічний випуск) обмаль для всього південного регіону та сусідніх областей. Особливо якщо врахувати, що земельні відносини перебувають у постійному розвитку, вдосконалюються, «обростають» новими законодавчими актами, землевпорядними структурами. І потрібно тримати руку на пульсі земельних реформ.
– Мабуть, цим можна пояснити і те, що одночасно Ви викладаєте в Одеському державному аграрному університеті, навчаєте майбутніх землевпорядників?
– Так, спілкування з ученими кафедр цього факультету, зі студентством збагачує мене, не дає заскніти. Адже праця наша дуже специфічна і часто потрібні пізнання з інших галузей – географії, геодезії, екології, і особливо права. Тому я закінчив ще один факультет – економіко-правовий і планую захист дисертації з цієї тематики. До того ж складних, нерозв’язаних проблем у землевпорядкуванні нагромадилося дуже багато. Як правило вони пов'язані з недосконалістю земельного законодавства, нестикуванням багатьох правових актів. Звичайно, професійне свято – не кращий привід для обговорення наболілих питань, але чітко вивірена стратегія у земельної реформи все-таки повинна бути. Адже в нас постійно повторюють про закріплення прав власності на землю, про дбайливе ставлення до цього безцінного дарунка природи. Згадайте народну мудрість: земля наша – доля наша. От і потрібно виховувати справжнього власника, господаря, який би з любов'ю, турботою облаштовував її, а не випробувати його терпіння нескінченними чергами і ходіннями по кабінетах. Багато процедур, пов'язаних з оформленням документів потрібно гранично спростити, змінити, заощадити час і фахівців, і замовників.
– А з яких питань найчастіше звертаються одесити до міського управління земельних ресурсів?
– В основному це два напрями – приватизація ділянок і оформлення прав на оренду землі. З кожним днем звертань стає все більше, тому на сьогоднішній день у нас уже працює 70 чоловік. Чимало серед них і досвідчених фахівців. Це, наприклад, Т.П. Болдирева, яка вирізняється не лише своєю ерудицією, але і незвичайною працездатністю. Тетяна Платонівна керує відділом земельного кадастру. Поруч з нею трудяться досвідчені співробітники О.В. Балинська, Н.П. Пальчик. Професіоналом високого класу, одним з найкращих фахівців у сфері землевпорядкування вважається і начальник нашого управління М.С. Кузнецов. Ну а В.К. Снігур працює у цій системі ще з сімдесятих років. От для кого справді професія стала долею. Свій досвід і знання ветеран охоче передає тим, хто лише починає кар'єру землевпорядника.
