Люблю природу. Ставлення в мене до неї трепетне, тому що вважаю кожну травинку на лузі, польову квітку на узбіччі лісової стежини, квітуючий глід і золотий килим кульбаб не просто творінням Господа, але подарунком всім нам. Завжди симпатизував партіям зелених, котрі стільки доброго роблять на планеті на захист довкілля. Але те беззаконня, що довелося побачити на телеекрані в переддень 8 Березня, просто шокувало.
Перед святом телеканал «Інтер» показав репортаж про те, як якась команда екологів-контролерів зустрічає на вокзалі у Києві потяги з Криму, виявляє у коробках і сумках приїжджих «заборонений» товар – проліски, що, як відомо, занесені до Червоної книги. Екологи товар конфіскують і стягують штраф – за кожну квіточку вимагають 8 гривень. У сюжеті все викликає здивоване запитання, але найбільше – фінал.
Ми живемо у правовій державі, адже так? У всякому разі, хочемо жити. Чому ж ніхто не дивується, коли твориться правове беззаконня? Оглядати речі пасажирів має право лише митниця і лише на кордоні. За яким же правом зелені взяли на себе її функції? По праву «революційної свідомості»? Читайте Конституцію: «конфіскація майна може бути застосована винятково за рішенням суду».
Фінал же сюжету вразив своєю жорстокістю – конфісковані букетики пролісків звалювали купою на асфальт і в дикому танці чавили чобітьми. Безжалісно топтали весняну красу і ніжність улюблених квітів наших народних казок. Ну, роздали б букетики самотнім бабусям у будинках милосердя або нещасним дівчаткам в інтернатах та дитбудинках. Ото було б радості, напередодні Жіночого дня!
