Сьогодні, 17 вересня, виповнюється рівно 30 років з тих пір, як одеський «Чорноморець» дебютував у європейських кубках.
Нагадаємо, що одесити в 1974 році стали бронзовими призерами чемпіонату СРСР і здобули право в наступному році брати участь у Кубку УЄФА. У першому раунді їм дістався сильний і титулований італійський «Лаціо» – чинний чемпіон країни.
Перший матч, який відбувся в Одесі, викликав величезний ажіотаж. Глядачі, які цілком заповнили стадіон ЧМП, стали свідками мінімальної (1:0), але без сумніву тріумфальної, перемоги своєї команди. Єдиний гол у першому таймі забив один із кращих у складі «Чорноморця» Анатолій Дорошенко.
Уже на другій хвилині матчу-відповіді в Римі за бійку були виведені з поля Віталій Шевченко і Аммоніачі. Втрата Шевченка – форварда, якому Федерація футболу СРСР дозволила виступати за “Чорноморець” тільки в Кубку УЄФА, – за великим рахунком мало вплинула на характер гри. Одесити непогано атакували, створюючи голеві моменти, непохитно тримали оборону, і лише десь за хвилину до закінчення основного часу пропустили від Кинальї гол з пенальті. Суддя вказав на “точку” після того, як Рибак поклав на газон у своїй штрафній Гарласкеллі. У додаткові півгодини той же Киналья забив ще два м'ячі і приніс «Лаціо» загальну перемогу за сумою двох матчів.
Згадує Ахмед Алескеров, головний тренер «Чорноморця»-1975:
– Це було справжнє протистояння двох сильних суперників. У першій домашній грі ми показали відмінний футбол і перемогли – гол забив Толя Дорошенко, який чудово проявив себе. У матчі-відповіді команда грала не гірше, і наприкінці зустрічі я, остаточно увірувавши в перемогу, попрямував до виходу, як раптом почув свисток судді – пенальті. В одному з єдиноборств угорський арбітр Палотаї побачив порушення правил. Киналья реалізував той нещасливий пенальті, а потім добив нас ще двома голами в додатковий час. Після гри залишилася моторошна образа, але повинен сказати, що продовжити свої виступи в єврокубках ми б все одно не змогли. Тому, що того сезону радянське футбольне керівництво через політичне протистояння заборонило своїм клубам зустрічатися з іспанськими, а нашим наступним суперником у випадку перемоги над “Лаціо” ставала “Барселона”.
Додам, що після двобоїв з “Лаціо” половину гравців “Чорноморця” на чолі зі мною активно запрошували до римського клубу – навіть телефонували до Федерації футболу. Але тоді це було неможливо. А команда в нас справді була, що треба...
Олександр Дегтярьов, воротар команди:
– У мене дотепер перед очима стоять ті двобої. Адже “Чорноморець” дебютував в єврокубках, а таке, звичайно, не забувається. Можу довго перелічувати подробиці кожного з матчів, але зазначу, що як в Одесі, так і в Римі ми не використовували дуже багато голевих моментів. Гадаю, за складом і рівнем гри команди були практично рівними, але невелику перевагу все-таки віддав би «Чорноморцю». Пам'ятаю, що до останніх хвилин матчу в Римі хлопці були упевнені в загальному успіху. Але стався, скажемо так, нещасливий випадок, коли Рибак порушив правила в штрафному майданчику, і був призначений пенальті. На жаль, я не зміг виручити команду – Киналья пробив сильно і точно в кут. Взагалі, Киналья був дуже висококласним гравцем, який забив нам три м'ячі і вибив з єврокубків.
Незважаючи на поразку, вважаю, що ми виступили гідно і зуміли заявити про себе в Європі.
ТЕХНІЧНІ ДАНІ
ЗУСТРІЧЕЙ
“ЧОРНОМОРЕЦЬ” – “ЛАЦІО” (Рим) – 1:0.
17.09.1975. Кубок УЄФА. 1/32 фіналу. Одеса. Центральний стадіон ЧМП. 50000 глядачів.
Гол: Дорошенко (33).
“ЛАЦІО” (Рим) – “ЧОРНОМОРЕЦЬ” – 3:0.
01.10.1975. Кубок УЄФА. 1/32 фіналу. Рим. Олімпійський стадіон. 47000 глядачів.
Голи: Киналья (89 – пенальті, 102, 120).
